розгубленість
пам’ятки
іноді мені розповідали про подорожі європою для того, щоб погледіти на різні визначні місця. я слухала про те, як вони відвідали ейфелеву і пізанську вежу, лондонський міст та біг-бен й багато іншого.
з одного боку я розумію їх захоплення і радість, а з іншого – що в цьому такого? я думала про це і зрозуміла, що не можу бачити красу в якихось банальних, загальноприйнятих, гарних речах, заради яких люди долають сотні кілометрів, товпляться серед купи народу лише, щоб поглянути на них. на щось, що хтось колись нарік дуже мальовничим, привабливим, приємним на вигляд. ні, я не хочу сказати, що мені не подобаються якісь середньовічні замки, картини епохи відродження, парки з тисячолітніми деревами. я і сама була б не проти подивитися на щось подібне. але якими б ці речі не були прекрасними в очах громадськості, мені ближче до серця свої власні так звані пам'ятки, які естетичну та душевну насолоду можуть принести лише мені, а будь-яка інша звичайна людина навіть не погляне в їхню сторону.
я можу їх бачити коли заманеться, не витрачати купу часу, грошей і зусиль щоб дістатися до них. варто лише підібрати правильну частину дня, щоб побути на самоті в якомусь приємному місці подалі від міського шуму й інших звуків звичного буття.
#1808 в Молодіжна проза
#2847 в Сучасна проза
Відредаговано: 10.09.2022
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
