Розділ 4. Подорож у розлом

Астрід ще не повністю відновила свої спогади, але завдяки Даніелю її зв’язок із реальністю стабілізувався. Проте загроза не минула. Її тіло все ще залишалося вразливим до енергетичних змін, а відчуття розчинення не покидало її повністю. Даніель це помічав — він не міг допустити, щоб усе повторилося.

Він провів безсонну ніч над стародавніми текстами, досліджуючи феномен енергетичного розриву між світом фізичним і світом духовним. Його увагу привернув один давній манускрипт, що описував місце, де енергетичні потоки світу могли бути зупинені або перенаправлені.

— Розлом між світами… — прошепотів він, ковзаючи пальцями по жовтій, зношеній сторінці книги.

У древньому тексті йшлося про місце, де тонкі тіла душі можна було відновити або втратити назавжди.

— Астрід, — Даніель поклав книгу перед нею. — Я знайшов щось важливе.

Вона втупилася в рядки, її очі швидко бігли текстом.

— "Розлом… Порожнеча між світами, де душі або знаходять рівновагу, або зникають…"

— Це єдине місце, де ми можемо стабілізувати твою сутність, — серйозно сказав він.

Астрід на мить задумалася.

— Але якщо я вже майже відновилася, хіба це не небезпечно?

Даніель похитав головою.

— Симптоми ще є. Якщо ми нічого не зробимо, рано чи пізно процес почнеться знову. Я не можу дозволити, щоб ти…

Він зупинився, але вона зрозуміла.

— Щоб я зникла, — тихо додала вона.

Їхні погляди зустрілися. Вона бачила в його очах страх. Даніель уже одного разу мало не втратив її, і він не дозволить цьому статися знову.

— Якщо це єдиний спосіб, ми вирушаємо, — твердо сказала вона.

Дорога до розлому не була простою. Відповідно до манускриптів, це місце розташовувалося далеко від звичних потоків енергії. Їм довелося пройти через древні руїни, де простір спотворювався, змінюючи їхнє сприйняття реальності.

Часом Астрід здавалося, що вони йдуть довше, ніж повинні були.

— Даніель… ми вже були тут, — раптом сказала вона, зупинившись.

Він оглянувся. Перед ними справді стояла та сама стара кам’яна арка, яку вони проходили кілька годин тому.

— Чорт… — він провів руками по волоссю. — Ми потрапили в петлю простору.

— Це пастка? — запитала вона.

— Ні, це механізм захисту. Простір змінюється, не дозволяючи випадковим людям дістатися розлому. Нам треба знайти точку виходу.

Він витягнув із сумки камінь, який використовував для визначення енергетичних потоків. Тремтіння в його руці підказало напрямок.

— Туди! — він указав на вузьку стежку між деревами, якої раніше не було.

Вони рушили вперед, і щойно вони пройшли крізь невидиму межу, простір довкола здався… інакшим.

Розлом між світами

Перед ними відкрилася безкрая ущелина, що нагадувала провалля в самій реальності. З неї виходило слабке світло, яке пульсувало, наче дихання живого організму.

— Це він, — прошепотіла Астрід.

Її тіло здригнулося. Вона відчула силу цього місця, ніби щось усередині неї відгукувалося на поклик розлому.

— Це місце або поверне тебе, або забере назавжди, — серйозно сказав Даніель.

Вона перевела погляд на нього.

— І ти все одно готовий ризикнути?

Даніель мовчки підійшов ближче, обережно торкнувся її руки й сказав:

— Я готовий на все, щоб тебе врятувати.

Тиша між ними стала майже відчутною. Астрід відчула, як її серце забилося сильніше.

— Що тепер? — запитала вона.

— Ми маємо знайти точку входу й стабілізувати твою енергію, перш ніж ти втратиш контроль.

Він витягнув ще одну книгу, розгорнув її на потрібній сторінці.

— Тут сказано, що кожна душа має енергетичний код. Якщо ми зможемо встановити його резонанс, твоє тіло і свідомість синхронізуються.

Астрід кивнула.

— Гаразд. Що треба робити?

Даніель глянув на розлом.

— Для початку… нам доведеться зайти всередину.

Вона вдихнула, зібралася з силами й зробила крок уперед.

Розлом прийняв їх.