Глава 14. Ми познайомились в.... ліфті!

АЛІСА

Я переводила погляд з телефона на сердиту маму, а потім на батька, який спокійно чекав, як будуть далі розвиватися події. Нічого не розуміла, я ж наче мала відправити те фото Насті. Мабуть, помилилася, і воно полетіло на мамин номер, вони там у списку стояли поряд.

 — То я мала Насті відправити, — я не могла придумати зараз нічого розумнішого.

— Ти зустрічаєшся з дорослим чоловіком?! — вона підвищила голос. — Він тебе підкупає?! Що ще він змушує тебе робити?! Як давно ти з ним?

 — Недавно, — сказала я розгублено. — І він нічого не змушує мене робити, ми просто гуляли разом, в кіно ходили…

— В кіно вони ходили! — мама схопилась за серце. — А коли ми були за містом, ти з ним… — мама аж скривилась. — За гроші…?

 — Чого ти причепилася до мене з цими грошима? — тепер вже розізлилася я. — Просто я його кохаю, і він мене теж. Чи обов’язково потрібно вплутувати гроші? 

— Та він же напевно вже одружений! Раптом він хоче зробити з тебе коханку?! Боже, Алісо, ти доведеш мене!... — вона схопилась за серце.

 — Він не одружений, вірніше був одружений, але зараз розлучений, — сказала я.

— Ти йому в паспорт зазирала? — мама подивилась на батька. — Ну що ти мовчиш! Скажи хоч щось!

 — Не зазирала, але я йому вірю, — мені було образливо, що вона так нападає на мене. — Я можу вас познайомити…

— От іще! Познайомити! Я забороняю тобі бачитись з цим чоловіком! Любий, ну скажи їй! 

— Не підіймай скандалу, — батько зітхнув і подивився на мене. — Алісо, наскільки він старший за тебе?

 — Ну, трохи старший, — я насупилась. — Але не набагато. 

— Якщо вже розлучений, то певно йому як мінімум тридцять, — розмірковував батько.

Мати знов картинно вхопилась за серце і аж всілась в крісло.

— Ні, йому двадцять дев’ять, — образилася я за Дема. 

— Десять років! І це по-твоєму "трохи старший?! Він старший за тебе більш ніж в півтора рази, — мати картинно закотила очі.

— Це не така вже велика різниця, — не погодилась я. — Бувають і вдвічі старші, і втричі. Все одно я кохаю його,  і якби ви не були такі упереджені, то подумали б, що ммої ровесники набагато несерйозніші. Вони захоплюються алкоголем, наркотиками, азартними іграми, то хіба молодий вік — це перевага?  Дем’яна має свій бізнес, і він серйозно налаштований щодо мене….

— І як ви познайомились? — батько подивився на мене, ну, принаймні він виглядав не настільки негативно налаштованим, як мама.

— Ми разом їхали в ліфті, — я подумала, що добре, що ми з Демом вже продумали цю версію, тому вона прозвучала досить невимушено. 

— В ліфті? — здивувалась мама. — То він — наш сусід?!

— Так, — я кивнула. — Вирішила, що раз уже почала зізнаватися, то краще говорити все. — Він живе двома поверхами вище…

— І як конкретно ви познайомились? Він що, приставав до тебе в ліфті? — продовжувала допит мама. — Він же бачив, що ти юна дівчинка… Де були його очі?

— Він не приставав до мене, — я  похитала головою. — Ми просто поговорили про щось, не пам’ятаю про що…. Потім він мене запропонував підвезти до універу, і так ми познайомились…

— Ти сіла до нього в машину в перший же день знайомства? — в шоці перепитала мама.

“Якби ти знала, що в перший день знайомства я опинилася в його ліжку”, — подумала я. Але вголос сказала:

 — Ну я ж кажу, він серйозний чоловік. Навіть запропонував мені роботу в своїй фірмі. 

Мама важко зітхнула і приклала долоню до лоба:

— Господи, дякую тобі, що цей "серйозний чоловік" не викрав мою доньку…

— З якого дива йому мене викрадати? — здивувалася я. 

— Ти хіба не бачила всі ті передачі? Там часто все починається пропозицією підвезти, а потім дівчину викрадають! — мама подивилась на мене з докором. 

 — Ну, він же живе з нами в одному будинку, я його знала в обличчя, — тут я трохи покривила душею, але мені хотілося заспокоїти маму. — До когось зовсім чужого я б, звичайно, не сіла в машину…

— А звідтки ти знала, що живе? Може, він спеціально катався в нашому ліфті і чекав на жертву!

 — Припускати можна багато чого, наприклад, що я вийду з дому і мені впаде цеглина на голову, — зауважила я. — А в реалі ніхто мене не викрав, не згвалтував, і ми цілком пристойно зустрічаємося, я якраз планувала вас познайомити… Ну, через цю фотку це вийшло трохи спонтанно, розумію… Але я й так збиралася все вам розповісти! — я поглянула на батька, очікуючи його підтримки. 

— Хай прийде на вечерю, — сказав батько. — Може, наступного четверга, бо в пʼятницю нам на дачу.

— Як ми тепер поїдемо на дачу і залишимо її саму?! — спалахнула мама. — Ні, я тепер з будинку ні ногою!

 — Я скажу йому, щоб прийшов у четвер, і ви побачите, що мене можна спокійно залишати, — трохи ображено сказала я. 

— Добре, скажи, — кивнув батько. — А далі буде видно…