Глава 11. Батьки які нічого не запідозрили?

Коли я повернулася додому, то поглянула на себе в дзеркало і побачила, що досі щасливо усміхаюся. Немов якийсь камінь звалився з плечей, я відчула величезне полегшення, коли зрозуміла, що Дем хоче зустрічатися зі мною. 

Раптом у моїй кишені озвався телефон. Я дістала його і поглянула на екран — то була мама. 

 — Алло, — швидко сказала я. — Привіт, мамо!

— Привіт, доню, щось ти не відповідаєш на мої повідомлення, я аж почала переживати! — затараторила мама. — У тебе все добре? 

 — Так, вибач будь ласка, що не відпровіла одразву, я була в кіно, захопилася фільмом і не поглянула в телефон, — відповіла я. 

— В кіно? Так пізно? З ким? — одразу засипала мене питаннями мама. 

— Ну, це був довгий фільм, тому він пізно закінчився, але я вже вдома, жива і здорова, якраз збираюся лягати спати… Ходила з друзями… — вирішила, що так буде спокійніше, якщо я скажу не “з другом”, а створю враження, що нас була ціла компанія. 

— Це що, були хлопці? — продовжила допит мама. 

— Ну, хлопці теж, але що в цьому страшного? 

— Ти почала з кимось зустрічатись? — вона не зупинялась. 

— Ну, про це ще рано говорити, це просто друзі, — я подумала, що по телефону точно такі новини не повідомляють…

— Зрозуміло, — вона, схоже, трохи заспокоїлась. — Ну добре, ми вже завтра приїдемо, ти там хоч не голодуєш без нас?

— Ти так забила холодильник різними наїдками, що я й половини не з’їла, — засміялася я. — Завтра приїдете і будете допомагати розправлятися з запасами…

— Знов мало їси… Невже сіла на дієту? Я тобі казала, що це дуже некорисно для здоровʼя! 

 — Я не на дієті, — сказала я. — Їм усе, просто ти реально багато всього наготувала…

— Ну добре-добре, тоді завтра будемо допомагати, — примирливо відповіла вона. — Он тато вже готовий… Будемо десь в обід, ти ж будеш вдома?

 — Так, я завтра нікуди не збираюся, — я згадала про запланований сніданок у Дема, але подумала, що до повернення батьків уже буду вдома — Добре, буду лягати спати… Добраніч, мам, передавай тату привіт!

— Добраніч, доню, до завтра!

***

Коли задзвонив будильник, то я зразу не могла зрозуміти, який сьогодні день. Наче неділя, але чому будильник не вимкнено? І тільки за кілька секунд я згадала, що спеціально завела його, аби не проспати сніданок, ну і перед тим трохи причепуритися…

Коли я була готова, то  дістала телефон і написала Дему:

“Привіт, плани не змінилися?”

"Привіт. Сніданок вже практично готовий, чекаю на тебе, Алісо =)". 

“Тоді я вже піднімаюся”, — я теж поставила веселий смайлик.

Замкнула двері, поклала ключ і телефон в кишеню і за пару хвилин вже натискала на дзвінок його квартири. 

Дем відчинив двері буквально за пару секунд і пропустив мене всередину. 

Він теж виглядав дуже по-домашньому. Злегка сонний і не в костюмах, як зазвичай, він навіть виглядав трохи молодше.

Він усміхнувся і швидко чмокнув мене в щоку:

— Радий тебе бачити.

— Як смачно пахне, — я потягнула носом повітря. — Схоже, ти дещо применшив свої кулінарні вміння…

— Я просто не знав, що тобі більше захочеться, тому дійсно приготував декілька страв, але всі вони дуже прості, — відповів Демʼян. — Ходімо на кухню.

— Ходімо, — я усміхнулась. — Це так приємно, коли хтось про тебе турбується…

Ми пройшли на кухню і я побачила, що Дем зробив мало не шведський стіл, прямо як в фільмах в усяких готелях. Тут були і два види яєць, і декілька салатів, нарізка сиру та ковбас, якісь оливки та йогурти. І все це стояло на столі.

— Чай чи кава? — він підійшов до стільниці, на якій стояла кавомашина та електронний чайник. 

 — Кава, — сказала я, вмощуючись на стілець і з усмішкою дивлячись, як він порається з кавомашиною. 

— Знаєш, я сьогодні, точніше, вчора, довго не міг заснути, — сказав він, забираючи першу чашку з кавомашини і ставлячи її переді мною.

— Чому? — запитала я.

— Не знаю, думав про тебе і те, що вчора трапилось, — відповів Демʼян, роблячи другу чашку кави, тепер вже для себе.

Я відпила ковток кави, насолоджуючись її приємним гіркуватим смаком.

— Я також думала про тебе… Знаєш, учора ввечері дзвонила мама, я їй сказала, що ходила в кіно, а вона почала допитуватися, чи я ні з ким не зустрічаюся… Мені так хотілося розповісти про тебе, я ледве стрималася….

— Ну, може й треба буде поступово їх готувати. Скажеш якось, що почала з кимось зустрічатись, щось таке, — відповів він. — Але може спочатку скажеш, що познайомилась. Навіть не знаю, як це краще подати. Зовсім не казати певно неправильно, але й якщо скажеш, що зустрічаєшся з набагато старшим за тебе чоловіком, вони точно не зрадіють.

— Так, треба все робити поступово, — погодилась я. — Але, думаю, коли вони познайомляться з тобою і побачать, який ти хороший, то вже не будуть протестувати проти наших стосунків…