Глава 5. На вечірці, на межі...

АЛІСА

Коли я зайшла до аудиторії, то моя подружка Настя відразу ж запитала мене:

— А ти що, знайшла собі якогось крутого хлопця? 

— З чого ти взяла? — здивувалась я. 

— Ну, тебе підвезли на шикарній машині, я бачила, — вона хитро усміхнулась. 

— А, ну то мій сусід, — відповіла я. — Йому просто було по дорозі. 

— Чоловікам не буває "просто по дорозі", Алісо, — сказала вона повчальним тоном. — Якщо підвозить, значить, певно, має на тебе якісь плани!

Я відчула, що починаю злитися. 

— Якщо й має плани, то він мене в них не посвячував, — сказала я. 

— Дівчата, ви чули, що сьогодні у Віталіни буде вечірка на честь дня народження? — до нас підсіла Аня, вона була ще тією пліткаркою, та й взагалі доволі безпардонною дівчиною. — Вона запрошує всіх! Вже домовилась в гуртожитку!

— О, я піду! — відразу відповіла Настя. — Аліса теж піде, в неї нема хлопця! Буде привід познайомитись з кимось поближче.

— Вже без мене мене оженили, — сказала я. — Навіть не спитаєш, чи в мене виходить піти? 

— А що, не виходить? — засмучено запитала Настя.

— Треба подумати, давай я  трохи згодом тобі скажу…

— Добре, — кивнула Настя. — Не ображайся, я то про хлопця ж навпаки заради тебе скзаала… Ти в мене така класна, хочу, щоб в тебе теж був хлопець, як у мене.

— Дякую, — я відчула докори сумління, що розізлилась на неї. Все ж ми з Настею дружимо ще з початкових класів, і, мабуть, ніхто не знає про мене більше, ніж вона. Однак про Дем’яна я поки не наважувалася їй розповісти. Я боялася, раптом з його боку це просто дружба і він ставиться до менеЮ,  скажімо, як до молодшої сестри. А я тут придумаю якісь почуття і тоді Настя буде запитувати мене, а  мені доведеться зізнатися, що я помилилася…  — Давай я зараз зроблю один дзвінок, а потім скажу напевно, чи зможу я піти…

— Клас! — весело сказала Настя, сплеснувши долонями. — Дзвони швидше!

***

Я не хотіла говорити з Дем’яном в присутності одногрупників, тому, подивившись, що до початку пари ще є п’ять хвилин, вийшла на сходовий майданчик і піднялася на найвищий поверх, де був вихід на дах. Часом у тому закутку розмовляли якісь закохані парочки, яким було важливо поспілкуватися без свідків. Але, зараз, на моє щастя, майданчик був порожнім. 

Я набрала номер Дем’яна і з хвилюванням чекала на відповідь. Дивно, чому я так хвилююся? Але не встигла подумати про це, як уже почула його голос. 

— Алло? Не очікував, що ти подзвониш, — сказав він мʼяким голосом. — В сенсі, приємно, що подзвонила. 

 — Я тебе не дуже відриваю від роботи? — запитала я. — Заберу лише пару хвиилин, хочу дещо запитати. 

— Ні, все добре, у нас зараз нові проекти, дедлайн не на носі, — відповів він. — Тому питай. Цікаво, що там за запитання.

 — Мене тут запрошують сьогодні на вечірку у гуртожиток, — сказала я. — Батьки якраз на вихідні поїдуть на дачу,  то я завтра і післязавтра буду вдома без їх нагляду. То я думала запитати, може ми перенесемо сьогоднішню зустріч на завтра? Ну, або, я можу й не йти на ту вечірку, якщо в тебе завтра не виходить…

— Та не видумуй, — одразу сказав Демʼян. — В мене зараз всі вечори плюс-мінус вільні, це аж за місяць знов будуть дедлайни. Тому спокійно йди розважатись. Памʼятаю ці студентські вечірки, — з ностальгією сказав він. — Треба насолоджуватись цим періодом, Алісо. Бо він не повториться.

— Ну, я рада, що ти не ображаєшся, — усміхнулась я. — Я не те, щоб була особивою фанаткою вечірок, але і від колективу відриватися не годиться… Обіцяю зовсім не пити! 

— Ну, я не твій хлопець, чи щось подібне, тому не маю права контролювати таке, — несподівано сказав він. — Але все ж не пити — правильне рішення, зважаючи на деякі обставини… Сама памʼятаєш, чим це закінчилось минулого разу.

— Так, спогади ще зовсім свіжі, — трохи присоромлено сказала я. — Тому й вирішила, що тепер буду казати, що мені лікар заборонив спиртне чи щось таке. Не хочу більше втрапити в халепу…

— Але в будь-якому разі, якщо буде потрібна якась допомога, або якщо захочеш, щоб я просто забрав тебе, я буду радий допомогти, — сказав Демʼян. 

— Добре, якщо тобі буде зручно, то справді я буду дуже вдячна, якщо ти мене забереш…

— Тоді подзвониш або напишеш за півгодини до того як, і я приїду, — запропонував він, його голос тепер звучав більш бадьоро. 

 — Добре, домовились, — я почула, як дзвінок сповіщає про початок пари. — Ой, вибач, маю вже йти на заняття. Дякую за підтримку! 

— Тоді до вечора, Алісо, йди на пари, будь чемною дівчинкою, — коли він казав це, я буквально відчула, що він усміхається.

 — Постараюся бути чемною! — відповіла я. — До вечора! 

***

Коли я переступила поріг гуртожитку, то відразу зрозуміла, куди йти далі, почувши, що в одній із кімнат гучно грає музика, і звідти розносяться смачні аромати. Поскільки я трохи зголодніла, адже приїхала одразу після пар, то швидко рушила у напрямку місця святкування. Зазирнувши до кімнати, побачила більшість своїх одногрупників і ще кілька незнайомих студентів.