Глава 3. Ну привіт, імениннику без свічок...

На роботі всі знали, що не дивлячись на те, що в мене день народження, в житті в мене був доволі складний період. Не те щоб я комусь про це сильно розповідав, але два придурки, які минулого разу підіслали до мене дівчину, знали і точно щось планували. 

Хоча, коли я зайшов в офіс, всі поводились як зазвичай. Нічого не сказали, ні слова, ніби все ж таки вирішили виконати моє прохання, яке я озвучив вчора. Ну, озвучив я його секретарці, а вона вже розповсюдила інформацію.

Я непогано попрацював, а ближче до кінця робочого дня попросив секретарку знайти мені пару легких завдань по дизайну для випробоування нового позаштатного співробітника. 

— Цікаво-цікаво, — несподівано біля нас із Катею, моєю референткою, зʼявився Макс, а за ним йшов і Костя.

Ці двоє були моїми найкращими друзями ще зі студентських років і багато в чому своєму успіху я завдячував їм.

— Що тобі цікаво? — я усміхнувся. 

— Киш, — Костя шикнув на Катю і та швидко покинула приймальню. 

— Цікаво, для кого ці завдання, — сказав Макс. — Ти наче не збирався брати на роботу когось зі сторони…

— А навіть якби й збирався, навряд би особисто отак перевіряв. Хіба цим зазвичай не займаюсь я? — запитав Костя.

— Ще скажи, що я відбираю в тебе хліб, — я усміхнувся. 

— Може, ти по блату когось хочеш взяти, — підкинув свою версію Макс. — Але тоді навіщо всі ці танці з бубнами? 

— Вчора вночі до мене прийшла дівчина… — сказав я загадковим голосом.

— Хіба вона мала прийти вчора? — насупився Костя і ткнув ліктем Макса.

— Тс. Я їй ще навіть не платив! — шикнув на нього Макс.

— Ні, то не ваша класична ескортниця на день народження, — одразу відповів я. — Хоча, в мене теж була думка, що це ви її підіслали…

 — Тоді звідки ж вона взялася? 

— Помилилася поверхом, — я знизав плечима. 

— І ти вирішив її взяти на роботу? — Макс здивовано знизав плечима. — Щоб вона тут продовжувала помилятися? 

— Спочатку ми цілувались… — я засміявся.

 — Нічого собі, — присвиснув Костя. — А далі? 

— А далі вона спокусливо вляглась на ліжку і відправила мене в душ… — я продовжував тримати інтригу.

— О, певно у вас була гаряча нічка!

— Мала бути, — я продовжував усміхатись. — Якби вона не заснула, поки я був в тому клятому душі… Але коли я прийшов, вона вже спала, — я зітхнув.

— Ну, ти ж її розбудив, — нетерпляче припустив Макс. 

— Ні, — я махнув рукою. — А потім зранку вона мене ледь не вбила. Однак ми розібрались… Ну і вона вчиться на дизайнера. Власне, через це мені і потрібні завдання.

— Невже ти так запав на якусь малолітку, — Костя нерозуміюче витріщався на мене. — З якою у вас були лише поцілунки? Це геть не схоже на тебе, Деме…

— Ні на кого я не запав, — не погодився я. — Їй потрібна робота, у нас її повно, в чому проблема? Ми просто сусіди, а потрапила вона до мене випадково.

 — І все одно по твоєму замріяному обличчі все можна прочитати, — Костя плеснув мене по плечу. — Може, краще, все ж переключиш увагу на нашу ескортницю? Вона принаймні профі…

— Ніяких ескортниць сьогодні, — я насупився. — І взагалі, я не буду святкувати цього року.

 — А що трапилося, може ти постарів? — Макс почухав потилицю. — Не чекав від тебе такого, друже. Думав, що організуємо гулянку у кращих наших традиціях, а ти…

— Нема настрою. Я маю право не святкувати, якщо не хочу, — я зітхнув. 

— А чому його немає? Через те, що твоя красуня тобі не дала? 

— Дістали, — я усміхнувся. —  Не дала і не дала, вона не зобовʼязана була мені давати, вона помилилась квартирою… Загалом, святкувати я не буду. Ідіть працювати.

— Це зовсім не в твоєму стилі, — зітхнув Макс. — Ну, якщо все ж передумаєш, тільки свисни — і ми все організуємо в кращому вигляді!

— Ідіть краще організуйте роботу в ваших відділках, — я продовжував усміхатись. 

— Добре, як скажеш, — здається, хлопці образилися, бо пішли і навіть не озирнулися. 

Ну, це їхні проблеми. Я не зобовʼязаний розважати їх навіть в свій день народження!

***

Коли вже робочий час скінчився, я пішов на паркінг і сів у машину. Згадав, що не переслав Алісі ті варіанти, що прислала мені Катя і до того, як рушити, відправив їй повідомлення з завданнями. 

Потім завів машину і рушив додому.

Дорога зайняла доволі багато часу, все ж, сьогодні я поїхав рівно о шостій, а це був якраз період, коли в Києві починались затори.

Коли я припаркувався на підземному паркінгу, то побачив, що на телефон прийшло повідомлення. 

Я відкрив його, це написала Аліса.

Виявилося, вона вже встигла вирішити ці завдання. Я здивувався, що вона зробила це так швидко, думав, що, можливо, виконає тестові завдання завтра.