Роздуми в куплетах
Матері
Хто дав нам життя? Хто поставив на ноги?
Хто пісню співав колискову колись?
Хто нас проводжав у далекі дороги
І мріяв, щоб згодом ми разом зійшлись?
Це Ви Мамо рідна, для вас це вітання
За Вашу палку материнську любов,
За всі пережиті ці ваші страждання,
За шум оцих рідних батьківських дібров.
За запах пшениці, що в чистому полі,
За росяні ранки, за спів солов'їв,
За різні оці вами створені долі
Трьох рідних цих ваших синів
В далеких дорогах думками з тобою,
Тут радість дитинства пройшла,
Тут разом гуляли ми понад рікою
І пасли корів ген на краю села.
Тут маки рожеві в пшеничному полі…
Пройшло це дитинство, лишились лиш сни.
І ми ось з тобою і вже не з тобою
Дорослими стали сини..
Пробач нам за всі ті колишні незгоди
За біль, що на скронях лягла
Сивиною дощів, завірюх, непогоди
За всі наші прикрі діла…
У день цей весняний, у День Перемоги
Самотньо в хатині одна,
Вдивляється Мати з вікна на дорогу,
А Батька вже з нею нема
Чекає синів, а вони десь в дорозі
Весна… Перемога…, на щоці сльоза
І каплі дощу мерехтять на порозі,
Як сльози самого життя.
Відредаговано: 12.11.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
