Осел і лань

Осел і Лань
                                  (байка)

   Осел собі спокійно тягав воза

   І поважав  сусідочку Сову.

   А та йому: - Навіщо тобі мерзнуть на морозах

  Для тебе маю я роботу більш круту.

- Треба на гору  витягнути бочечку лайна.

для тебе ж ця  робота  не складна.

І щоб добро оте та по дорозі не розлити

Тобі дозволено буде його,як прийде час, надпити.

І наш Осел на пропозицію таку віддав своє добро,

Запряг себе в баддю,і  все, що в ній було

Потяг  поволі вгору.

Хоч був старим, та молодому міг,

Як кажуть в нас, 

Ще  добре дати фору.

                        Старався  і потів,

                        Ні сил ні часу не жалів.

                        Орав, як кажуть у два плуга

                        За себе і за того друга,

                        Що мав би поруч підсобляти у одній упрязі,

                        Та цар звірів посаду ту не призначав наразі.

І ось коли до фінішу лишилось пару кроків

У поміч до Осла прислали горду Лань.

Так струнку і молоду нівроку,

Що цар звірів угледів і заохав:

- На неї, - каже,- покладаю всю  надію

Оця потягне, а Осел не вміє.

Він вже старий, не робить,лиш потіє.

     І тут Сова, стала Осла вмовляти

     Дотягнеш в гору це лайно  й треба тобі тікати,

    Харчі даремно переводити не гоже,

    А на горі рулить і дурний зможе.

І  став Осел почухав довгі вуха

До долу покотилася сльоза…

- Дурнем я був , що вас тоді послухав

Замість ,щоб твердо відказати: «-І –ГА-ГА»

                                   ***

                      Байка проста, а в ній зерно:

                      Заліз в лайно – не кукурікай,

                      Не корч із себе «горе-чоловіка»

                      Ти винен сам і більш ніхто.