Роздуми в куплетах
ЖОРА
Жора
Цю історію мені
Розказали вчора
Головний герой її
Наш механік Жора.
Сім’янин, но ловелас
Любить скочить в гречку..
Відзначав якось він раз
Отут недалечко
День народження чиєсь
У кафе «Надія»
Й зустрів поглядом оту
Про яку так мріяв.
Жінка гарна, молода
До пісень завзята,
Жора її запросив
І став танцювати.
Притулившись до грудей
І цмокнувши в щічку, запитав:
«А як би нам повалятись в ліжку?»
Вона йому: В чому ж річ?
В мене своя хата.
Беремо таксі й вперед,
Годі танцювати.
Так й зробили поїхали..
Зайшли до під’їзду,
Піднялися у квартиру
Час то був вже пізній.
Жора вдався до обіймів
Поніс жінку в ліжко,
А та його запитує
Голосочком ніжним:
А ти маєш запобіжник ?
Без цього ж не можна.
Жору кинуло у піт
В кишенях порожньо.
Запас вчасно не поповнив
Той, що був, минувся.
Винив Жора сам себе,
Що рано роззувся.
Зачекай, каже, я миттю
Збігаю в аптеку
Тут за домом від під’їзду
Зовсім недалеко.
Зайшов Жора в аптеку
Купив щось з три пачки
Поклав заді у кишеню
Резерв для заначки.
Вийшов, за щось зашпортнувся
Підкосились ноги..
Покрив матом сам себе
Й столичні дороги.
Став, у гору подивився,
Забув звідки вийшов.
Де під’їзд той? Де квартира,
Що жінку залишив?
Поблукавши по під’їздах,
Поїхав до дому
Зі своєю законною
Вгамувати втому.
Притча
У коханні як й в охоті
Є свої закони:
Тримай завжди на готові
Запасні патрони.
Відредаговано: 12.11.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
