Осіннє літо у вікні,
В ранковій тиші зажурені стоять каштани,
Сиджу один біля вікна в самотині
На старому поношенім дивані.
В ночі пройшли непрохані дощі,
А вранці небо знову протирає очі.
Внизу он сірі горобці
В калюжі крилами тріпочуть.
Вже сонце засвітило небокрай
Й ласкавий погляд кинуло на місто,
Прокинувся й вирує диво-край
Шипінням шин і скреготом заліза.
Ідуть трамваї із депо
На свої вибрані маршрути…
Ранковий Київ і село -
Не порівняти, але й не забути…
Відредаговано: 12.11.2024