Роздуми в куплетах

СНІГОВА ПЕРИНА

Накрила землю снігова перина.

Ні повернуть назад, ні вирватись вперед.

Дорогу замітає хуртовина.
З трудом долаю сніговий замет.

Зима. Мороз. Вокзал…І жодного білета на столицю…

Сморід у залі від немитих людських тіл…

Різдвяна ніч… Горять ялинки он навпроти у світлицях,

І я кантую ніч з бомжами, у напівпустому залі цім…

І пишу вірші… З нудьги витягую натхнення..

Не знаю сам кому їх прочитаю і коли,

Про непросте це наше сьогодення,

Про труднощі насущної доби…

Тлумачать он, що покращення настало вже, буквально, нині.

Запитую : «Кому? Наскільки? Де? Коли? І як?»

Як пересічній, рядовій людині,

Не заблудитись у простих словах?

Як замість байдуже "Так" сказати гостро «Ні!»

І не шукати золота в лайні.

Не продавати душу за неоціненний гріш,

Не упиратись у розвилку роздоріж.

Через сніги, замети, заметіль,

Іти вперед!

Мати велику ціль!

Мету! Наснагу! І палку любов

До України! Де твоя тут кров

Текла у предків і тече в тобі.

Віддай себе оцій нелегкій боротьбі

За справедливість,
чесність,

За дітей!

Нема цінніших на Землі ідей!

Подобається

#530 в Різне
#58 в Поезія

Відредаговано: 12.11.2024