РОЗДУМИ
Налаштувавшись на ліричний лад,
Узявши в руки цей листок паперу,
Пірнаю в роздуми неначе в диво-сад
Відточую шляхетні всі манери.
Пишу про те, що в голову збреде.
Про почуття, які давно минули,
Про те, що серцю нині дороге
Про те, що ми війну та на собі відчули.
На горизонті сонячна весна
Парує річка у морознім ранку
Срібна трава, проміння золоте,
Стежина в’ється на землі серпанком
Он верболози похилились в тиші
Й повітря чисте наповняє груди
І новий день в моїй Галичині
Урочисто стрічають з миром люди.
А там на сході ворог градом б’є.
Там гинуть хлопці та стікають кров’ю
Вони наше майбутнє, єдине і святе
До них наші серця наповнені любов’ю.
Основа нації, її надійний щит
Хай ворог згине у вогнянім пеклі
Пізнає помсти праведний язик
І мусить з муками нестерпними померти.
І як писав наш «Каменяр», що лиш тоді
Пройдуть по цій дорозі люди
Як ми поб'ємо, і ворога не буде,
Як його кості тут під нами зогниють.»
Відредаговано: 12.11.2024