Роздуми в куплетах

Над Дніпром

Над Дніпром

Затягнули небо чорно-сірі хмари

А на заході ховається за обрій сонця кружало

Гуркотять трамваї між висотними домами

І горять вогнями траси над Дніпром…

Метушаться люди, як ті бджоли

І повзуть машини в пробках на мостах

Й цю красу простій, скромній людині

Не передати в декількох словах.

Не змалювати величі столиці
не передати радості життя

Та разом з тим, хіба могло колись присниться,

Що з москалями в нас буде війна?

Буде війна від вдиху аж до скону,

І будуть гинуть люди ні за що
І хто в нас видумав супереч закону

Незрозуміле слово це АТО ?

Чому одні гуляють, веселяться

З жиру бісяться, як наглі кабани

Інші в окопах, там шукають щастя,

Щоби живими лиш вернутися з війни.

Щоб вборонити нашу неньку Україну

Від тупорилої московської орди,

Рвуться снаряди майже безупинно

Кроваві залишаючи сліди.

Стоять герої, як той кремінь в моноліті

Стиснувши зброю у міцних руках

Їх подвиг у 21 столітті

Ніколи не погасне у віках.

Подобається

#561 в Різне
#61 в Поезія

Відредаговано: 12.11.2024