Роздуми про майбутнє

Роздуми про майбутнє.

Штучний інтелект допомагає нам жити, вчитися, робить навчання більш доступним.

Ми перекладаємо потрібну знайдену інформацію на зрозумілу нам мову, легше знаходимо підручними та самовчителі, технічний прогрес робить не такими дорогими процеси створення книжок (я маю на увазі друкарську діяльність у порівнянні з рукописними занадто дорогими книжками, коли книги могли дозволити собі лише правителі та дуже заможні люди) та інших потрібних речей, прискорює виробництво, дозволяє спілкуватися та зв’язувати з будь-ким з різної частини світу.

Але ж штучний інтелект нас виштовхує у різних сферах…

Навіщо писати книжки, коли вже книги пише штучний інтелект?

Навіщо малювати обкладинки? Для цього також є штучний інтелект…

Як тепер бути таким, як я?

Невже займатися лише наукою та інженерною справою?

Так і там штучний інтелект нас замінить?

Чи лише допоможе у всіх цих справах?

Думаю, щоб перевершити штучний інтелект, нам треба бути людиною.

Бо людина непередбачена, емоційна та жива.

Штучний інтелект створює так, як його навчили, діє згідно програм.

А ми, люди, дійсно непередбачувані, - і тому можемо різко змінити сюжет, бо ми так захотіли, бо ми емоційно так вирішили.

А малюнки? Ми можемо проявляти те, що відчуваємо, свої емоції, почуття.

Отже, щоб перевершити штучний інтелект, треба творити непередбачувано та емоційно.

Це моя думка.

Думка, що ми зможемо виграти битву зі штучним інтелектом, бо не вступатимемо з ним у бій, а продовжимо використовувати собі на користь.

Інакше у мене пропадає бажання створювати щось.