Роздуми на тему кохання

Колись було

Колись було (хоч згадувать й не варто):

мій безупинний сміх і радість у очах,

твої ласкаві руки, й розповіді, й жарти

і відчуття, що ми - у небі вільний птах.

 

Колись було... А може лиш здалося?

Колись було... Було, та й загуло.

На щастя чи на жаль, але так повелося,

що все оце всього лишень БУЛО.

 

А що лишилось? Фото нам на згадку,

де ми щасливі вдвох, де ми іще разом,

і тихий сум. Ото й усього спадку.

Й самотній шепіт — відголос розмов.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше