Ти є. Я тішусь думкою цією.
Нехай далеко, та такий же мій.
А знаєш, нам, мабуть, дорога до Бродвею:
Кохати у байдужості німій,
Прощатись, сміючись крізь сльози,
І знати наперед — не назавжди,
Й панікувати, й сипати погрози
Не дочекатися закінчення сльоти.
Ми так натхненно, так самозабутньо граєм,
Що ледве не повірили самі,
Що один одного ми зовсім не кохаєм —
Це лиш прив'язаності підступи смішні.
Відредаговано: 27.01.2019