Післямова

Про гетьмана Івана Степановича Мазепу щось дізнаватися та читати було цікаво. Завжди про нього існували різні відомості, полярні оцінки його діяльності.

З певного часу у мене виникло бажання написати про гетьмана оповідання.               

В моїй уяві виник сюжет: гроза, замок, молодий Мазепа зі слугою пробираються крізь дощ... Але цього було явно замало повноцінного оповідання. І ось якось мені вдалося знайти у зібранні творів Миколи Гоголя маленький уривок під назвою «Роздуми Мазепи» (1834).

Лише кілька рядків... І читання цього крихітного фрагмента підштовхнуло мене до написання моєї повісті про Мазепу.

Я вирішив у ній використати гоголівські традиції, тому читач може помітити, наприклад, посилання до гоголівського «Вія» або інших творів письменника.

Безперечно, у повісті перед читачем постає суто літературний образ таємничого гетьмана. Адже я писав художній твір, а не документальний. З одного боку, маємо, романтичного героя епохи «бароко», з іншого, реальну історичну особу, гетьмана, стурбованого долею свого народу.

Мені здавалося правильним показати гетьмана з різних боків: герой – красень, підкорювач жіночих сердець, поет та дуелянт із блискучою освітою, знавець античної та ренесансної літератури, мистецтва. З іншого боку, він часом виявляє такі риси, як сріблолюбство, хитрість, страх перед смертю, перед майбутнім.

Вдивіться у портрети Мазепи. Вони різні. Перед нами постають різні лики гетьмана. У цій повісті мені здалося цікавим показати, що гетьман носить різні маски, змінюючи їх, намагаючись під маскою залишитися самим собою.

Це має символічне значення.

Жовтень – листопад 2023 року.