Глава третя. Меч.

    Запітуя зустріла Айсберга, коли він їв недавно пійману рибу. Схоже, риба йому дуже подобалась, бо хлопець їв її повільно, розтягуючи задоволення. Озирнувшись на Запітую, він проковтнув ще шматок і запитав:

— Ти як? Не сильно сцапили тебе?

    Дівчина похитала головою. Їй вдалось не потрапити на поганих гравців лиш тому, що вона інколи переміщалася між точками, тримаючи при собі куб, щоб ніхто не знайшов.

    Хоча, шанс був, коли Запітуя ледь з ніг не падала. Дівчина вже готова була сісти десь там і вже заснути, особливо не вмощуючись, як почула чиїсь тихі кроки. Спробувавши швидко сховатись в найближчих кущах, Запітуя почала молитись, що ніхто не помітив її. І дійсно, великий динозавр з червоною шкірою і білим животом пройшов повз, навіть особливо не принюхавшись до повітря.

— Ні, все добре. Дякую ще раз, що попередив.

— Хочеш? - Айсберг поклав поряд з Запітуєю пару рибин.

     Кілька секунд Запітуя дивилась на рибу перед собою, вагаючись. Потім, нахилила голову і понюхала повітря. Наче, пахне нормально. Треба спробувати, бо дівчина ще нічого не їла.

    Вона й полювати в принципі нормально не могла, бо просто не вміла. Тому зараз їй просто пощастило, що знайшовся добрий Айсберг, який захотів поділитись їжею.

— А ти випадково не знаєш, що це за Чорні Діри? Ну, тобто... Що у них за плани чи щось таке?

— Батьки кажуть, що це організація, яка підкоряється якомусь великому гравцю, якого ніхто й ніколи не бачив нормально. Принаймні, це такі чутки. При тому мало кому відомо, що вони роблять. Це поки що все, що я знаю.

    Запітуя кивнула і подивилась у воду, на кілька секунд переставши жувати. Цікаво, чи в багатьох іграх з'являються подібні групи, які тримають деякі території під контролем? 

    І що це взагалі за такий таємничий гравець,  про якого ніхто не знає? Може, один з великих? Але навіщо йому це?

    Ні, поки не варіант так думати. У великих, мабуть, багато своїх справ. Їм нема діла до більшості мирних гравців, що вже казати про подібні групи й те, що вони роблять.

    Айсберг «покинув» Запітую через кілька хвилин, сказавши, що полетів по якихось дуже важливих справах. Запітуя не питала, що це за справи, та й навіщо? Хлопець наврядчи розповість їй, вони не так довго знайомі.

    Доївши свою рибу, яку Запітуя розтягувала, мабуть, набагато довше, ніж Айсберг, бо була поглинена думками, дівчина стиснула передню лапу. Куб як завжди нікуди не зник, продовжуючи грітись від пальців Запітуї. Дівчина все ще роздумувала над тим, хто міг бути господарем куба і які можливості ця річ ще могла мати. Але вона була задоволена, що цей господар поки не шукав його, тому у Запітуї була все ще можливість звалити. Ну, якщо звісно, його можливості не разові...

    Дикий рев, який з кожною секундою тільки наближався, змусив Запітую здригнутись, задумавшись, чому вона не чула його раніше. Що відбувається? Дівчина озирнулась якраз вчасно, щоб помітити великого сірого динозавра, який був схожим на того червоного формами тіла і йшов чи то на дівчину, чи то в іншу сторону. Здавалось відчуття, наче він не міг определитись, куди йому варто йти.

    Запітуя зробила кілька кроків в сторону, намагаючись зрозуміти, за якою логікою йде динозавр. При цьому вона спробувала придивитись до нього, намагаючись зрозуміти, чи це гравець, а чи звичайний моб.

    Сірий динозавр часто дуже глибоко вдихав повітря, було видно, як він різко набирає його через ніс. Це ж повітря вже через кілька секунд перетворюється на голосний рев, з-за чого дівчина подумала, чи не варто звалити, доки не прийшов хтось інший. Запітуя ж не може зрозуміти, хто це - моб чи гравець. Надто складно, якщо врахувати, що й червоний теж викликав підозри.

    Секунда. Динозавр падає на землю, змішану з камінням, боляче вдаряючись головною. В останній раз видихає здавлений рев і замовкає.

    Хвилина. Запітуя біжить, не озираючись. У голові дві думки - щоб ніхто її не помітив, і що ситуація повторюється. Вона не помітила жодної травми на тілі динозавра. Наврядчи він зміг би пробігти стільки часу, маючи якісь внутрішні пошкодження і при цьому так дико ревучи. Його поведінка взагалі була досить дивною.

    А якщо це гравець? Від цього стає ще страшніше. Що, якщо це Варрив якось на нього впливає?

    Різко, Запітуя в когось врізається. Не встигнувши оклигатись, дівчина відчула, як цей хтось боляче вкусив її за бік, від чого вона легенько здригнулась, ледь не випустивши куб.

— Жити набридло? - Почула вона шипіння, коли біль лиш на секунду притупився.

    Зробивши крок назад, дівчина оглянула хлопця. Він був великим - якраз таким, як той червоний. Якщо чесно сказати, він був точною копією того червоного динозавра і можливо ним і був... Отримавши пинок в бік великою лапою, Запітуя видихнула і зробила ще кілька кроків назад.

    Біль в боці не зміг заглушити купу думок в голові дівчини. Глянувши на хлопця, вона навіть не намагалась зробити вигляд, що образилась. Такі майже ніколи не звертають увагу на емоції інших людей. Чи може Запітуя відповісти йому?

    Він ударив її ледь не за просто так. Звісно, вона врізалась у нього, але це по-перше було випадково, а по-друге, можна було лиш відштовхнути, а не кусати, а потім ще й так болюче відштовхувати.

     Але що вона може зробити проти динозавра, який вдвічі більший і сильніший за неї? Та він зіжре її і не подавиться!

    Але згадавши, що в свій час Запітуя не могла себе захистити, і це доводилось робити Лургеру, дівчина зробила крок вперед до динозавра, який вже давно забув про її присутність і робив свої справи. Треба навчитись відстоювати власні кордони, навіть якщо вона менша за інших.

    Усе відбулось доволі швидко. На кілька секунд Запітуя відчула важкість на тілі і в передніх лапах, від чого думала вже зупинитись, але важкість зникла. Дівчина опустила погляд і помітила чорний, доволі гострий меч в лапах.

— Що за... - Прошепотіла вона сама до себе, але думати надто довго не вистачало часу.