Розділ 7

Тель-Ар не виглядав як світ, який потрібно рятувати.

Це було перше, що Рейн подумав, коли «Арден» увійшов у внутрішню систему.

І одразу зненавидів себе за цю думку.

Бо саме так усе починалось.

Людина бачила чисті міста.

Працюючі станції.

Повні енергетичні контури.

Кораблі, що не стріляли одне в одного.

І вирішувала:

значить, усе добре.

Потім приходив хтось інший, бачив ті самі міста й казав:

значить, їх треба залишити в спокої.

А третій дивився на ті ж самі міста й вирішував:

значить, їх уже втратили.

Три висновки.

Одна картинка.

Жодного доказу.

Тому Рейн просто дивився.

І не вирішував.

Поки.

Система Тель-Ару мала п’ять великих планет.

Дві газові.

Три заселені.

Навколо другої внутрішньої планети тягнулося кільце промислових станцій.

Навколо третьої — орбітальні міста.

Четверта була майже повністю вкрита океаном, але над нею висіли сотні плавучих платформ.

І скрізь —

рух.

Тисячі цивільних суден.

Вантажні маршрути.

Транспорт.

Медичні кораблі.

Невеликі військові патрулі.

Жодної паніки.

Жодної мобілізації.

Жодного флоту, який летів перехоплювати «Арден».

Кіара дивилась на навігаційний екран.

— Вони навіть не міняють маршрути.

Рейн:

— Нас не бояться.

— Або хочуть, щоб ми так думали.

— Так.

Старша Ліра сиділа біля задньої панелі.

— У кількох гілках це було саме перед атакою.

Кіара:

— Дякую.

— В інших — ні.

— Ще краще.

Білий корабель Світу 17 ішов попереду.

На відстані двохсот кілометрів.

Не давав наказів.

Лише передавав маршрути цивільного руху, щоб «Арден» не врізався в транспорт.

Кіара перевірила кожну траєкторію самостійно.

Потім ще раз.

Свідок:

— Дані правильні.

Кіара:

— Поки.

Рейн усміхнувся.

Вона глянула.

— Це моє слово.

— Не сперечаюсь.

На головному екрані з’явилось повідомлення.

Не від Світу 17.

Від Тель-Ару.

ІНОЗЕМНЕ СУДНО «АРДЕН».

ВАМ НАДАНО ТИМЧАСОВИЙ СТАТУС ГОСТЯ.

ПОСАДКА: ОРБІТАЛЬНИЙ ВУЗОЛ СЕЙН-4.

ОЗБРОЄННЯ МОЖЕ ЗАЛИШАТИСЬ НА БОРТУ.

Рейн підняв брову.

— Навіть не просять здати.

Тар’Вей:

— Дивно.

Кел’Тар через канал:

— МОЖЛИВО, ВОНИ ПРОСТО ВПЕВНЕНІ, ЩО ВАША ЗБРОЯ ЇМ НЕ ЗАГРОЖУЄ.

Рейн:

— Заспокоїв.

— ЗАВЖДИ.

Друге повідомлення:

ОСОБИСТА ЗБРОЯ ДОЗВОЛЕНА ЗА УМОВИ НЕАКТИВНОГО СТАНУ.

Дорн:

— Тобто можна.

Кіара:

— Не радій.

Карр торкнувся молота.

— Він неактивний.

Рейн:

— Технічно правда.

Третє:

БУДЬ-ЯКИЙ УЧАСНИК ДЕЛЕГАЦІЇ МОЖЕ ВІДМОВИТИСЯ ВІД ВИСАДКИ.

Пауза.

ВІДМОВА НЕ ВПЛИВАЄ НА СТАТУС ІНШИХ.

Лія, яка слухала з Астреї:

— Правильно сформульовано.

Рейн:

— Вони знають, на що ми дивимось.

— Так.

— Спеціально.

— Так.

Кіара:

— Мені не подобається, коли противник проходить наші тести ще до того, як ми їх ставимо.

Старша Ліра:

— Можливо він просто вже проходив їх раніше.

Оце було ще гірше.

Еліс Рен сиділа в медичному відсіку під наглядом Сейли.

Не як в’язень.

Як сімнадцятирічна дівчина, яка сховалась у технічному контейнері міжсвітового корабля й змусила половину екіпажу посивіти.

Нелла вийшла на зв’язок із Мера-6.

Спочатку двадцять секунд просто мовчала.

Еліс:

— Тітко...

— Тихо.

— Я...

— Ще слово — і я прилечу туди сама.

Еліс:

— Ти не можеш.

Нелла:

— Саме тому я зараз дуже зла.

Рейн стояв біля дверей і раптом відчув дивну повагу.

Нелла:

— Ти хочеш повернутися?

Еліс мовчала.

— Я питаю не як начальник станції.

— І не як твоя тітка.

Пауза.

— Ти хочеш повернутися?

Еліс:

— Ні.

Нелла закрила очі.

— Добре.

Пауза.

— Ти лишаєшся на «Ардені».

Еліс:

— Ти не дозволиш висадитись?

— Я сказала, що ти лишаєшся на «Ардені».

— Це наказ?

Нелла завмерла.

Потім:

— Ні.

Тиша.

— Це моє прохання.

— Чому?

— Бо я хочу хоча б одну годину не думати, що ти ходиш по Тель-Ару з людьми, які можуть переписати твоє бажання.

Еліс дивилась.

— Добре.

Рейн глянув на Кіару.

Вона вже знала.

— Їй можна.

Повідомлення докторки Мірен Сол перевірили.

Папір справжній.

Почерк — збігався з трьома архівними зразками.

Дата — за дві доби до третього етапу Стабілізації Мірен.

Сама Мірен Сол значилась у відкритому медичному реєстрі Тель-Ару.

Жива.

Головна спеціалістка Центрального інституту когнітивної стабільності.

Третій етап завершено.

Статус:

СТАБІЛЬНА.

Рейн дивився на це слово довше, ніж хотів.

Сорок вісім тисяч двісті дев’ятнадцять людей.

Розбіжні.

І людина, яка залишила повідомлення про них, тепер офіційно була частиною системи, яка їх класифікувала.

— Ми повинні зустрітися з нею, — сказала Тея.

Лія:

— Якщо вона погодиться.

Тея:

— Якщо ні?

— Не зустрінемось.

— Вона може вже не мати можливості відмовитися від правильного для системи рішення.

Лія мовчала.

Рейн:

— Саме тому будь-яке її «так» теж нічого не доведе.

Тея:

— Тоді як взагалі говорити зі стабілізованими?

Тиша.

Оце питання було гіршим, ніж здавалось.

Якщо вони вирішать, що будь-яке «так» стабілізованої людини автоматично недійсне, то самі заберуть у неї голос.

Якщо приймуть кожне «так» без сумніву — можуть прийняти рішення системи за рішення людини.