1
- Прошу, проходьте, ці... дзеркала... перенесуть вас у дивовижний світ, де ви не впізнаєте себе. - зупиняючись, презентувала Зоряна. - Проходьте. Прошу вас відчути цю атмосферу... кривизни... Тобто чарівності...
- Дівчинко, жахливішої розповіді ще не чула у своєму житті. - зауважила стара дама. - Як вас взяли на роботу? Ви хоч маєте відповідну освіту?
- Ні. Я лише бухгалтер. Вибачте. Прошу, шановні гості, за мною...
Зоряна продемонструвала різної форми та текстури криві дзеркала, з найрізноманітнішими ефектами та підсвіткою й залишила відвідувачів одних.
Сама ж через внутрішні двері, набравши пароль та пройшовши визначення особи через очі, потрапила до цеху, де він (її керівник) на новітніх станках з числовим керуванням виготовляв криві дзеркала.
- Камілю Івановичу, я в кабінет оформляти звіт для податкової. Гості самі. - повідомила молода жінка.
- Добре, Зоряно. Я потім до них вийду, щоб випровадити. - керівник подивився на монітор у кутку в кінці великої кімнати, заставленою різним обладнанням, де передавалося зображення з різних камер спостереження.
Дівчина ушла в кабінет за усілася за столом перед стаціонарним комп'ютером.
Вона працювала вже майже рік на цій багатогранній роботі.
Зоряна подивилася на букет, що стояв у вазі, зробленій її керівнмиком спеціально для того, щоб було куди ставити квіти, подарені саме ним.
Жінка давно вже відчувала себе не тільки бухгалтером, гідом, помічницею та дівчиськом на побігеньках. Вона відчувала себе кимось більше, ніж просто найнятою працівницею.
Зоряна відчувала, що Каміль не просто виражає симпатію до неї.
Вона розуміла, що він у неї просто закоханий, але ніяк про це прямо не говорить, лише багато приділяє їй уваги та турботи: то постійно чимось пригощає, то кожного дня відвозить до її дому, хоча живе сам у протилежному напрямку, виправдовуючись тим, що вони запрацювалися.
І ці квіти. Кожного разу, коли попередні лише натякають, що ось-ось збираються зав'янути.
А Зоряна трималася нейтральної сторони, боячись, що, якщо щось піде не так, вона просто втратить роботу.
Молода бухгалтетка закінчила свою праву та пішла шукати свого керівника, щоб разом з ним усе тут позачиняти.
Вона його знайшла.
Серед його кривих дзеркал у кімнаті для відвідувачів.
Він лежав мертвим на підлозі.