Пролог
- Вітаю вас! Розкажіть про себе. - попросив чоловік у звичайному одязі, сидячи у величезному кріслі.
Дівчина з іншого довгого стола трохи нервувала, бо це була її вже десята співбесіда зі спроб влаштуватися будь-де на роботу.
- Я... я... я - Зоряна Морська. Маю диплом бухгалтера. - невпевнено промовила дівчина.
- Якщо ви до цього точнісінько так само представляли себе, то не дивно, що ви тут та шукаєте роботу.
- Чому?
- Впевненості треба більше. Наш час - світ бізнесакул, готових зжерти інших заради свого успіху.
- Я з вами не згодна. Зараз всім важко з роботою... На одній впевненості далеко не підеш. Треба ще знання та досвід...
- Може й так. Впевненість, яка порушує усі межі, переходячи у нахабство та зухвалість, - це точно мені не подобається. А у вас, як я розумію з цих документів та такого цікавого резюме, знання є, а ось досвіду ніякого.
- Не встигла отримати ще...
- Встигнене.
Дівчина уважно подивилася на свого потенційного роботодавця.
- У мене отримаєте цей цінний досвід. Я вас беру: будете в мене бухгалтером, менеджером, гідом, помічницею та дівчиськом на побігеньках. І за це я вам буду платити лише одну зарплатню. До речі, у мене дві організації: кімната кривих дзеркал та мініпідприємство з їх виготовлення. Будете єдиним найнятим працівником. Не хвилюйтеся, виробництвом займаюся лише я. А прибирає у мене клірінгова компанія, яку я викликаю, коли необхідно. Отже, я познайомлю вас з вашими обов'язками...