27. Риба для вчительки

Але я на Соню Макарівну зла не тримав. Ну не любила вона мене, то що ж?

- Хіба ж, мамо, усі всіх люблять? – сказав я якось за вечерею.

  І так було повелося, що від самого початку, хоч і була моя мати вчителька, та й сам я дуже старався поводитись порядно, але чогось у школі  був за організатора на всякі збитки.

  Якось навесні, як у ставку терлася риба, підмовив я своїх однокласників утекти із третього уроку.

- Гайда наловимо  риби?

- Чим будемо ловити? – згодився Льонька.

- Трусами.

- Йдемо!

 Це тепер діти соромляться, або бояться застудитися. А  тоді - залазили ми у воду будь-якої пори, і то - в чому мати народила. Чоловічі труси шили широкі, вони називалися сімейні. Хлопчики у таких самих ходили, тільки менших розміром, та ж модель.

   Ми труси ще на березі скидали, з одного боку зав’язували вузлом, інший брали у руки, натягували резинку, неначе в торбі, йшли із такою пасткою по камінні проти течії -  і риба нам у труси сама застрибувала.

 Наловили ми з хлопцями того дня повне відро карасиків, деякі навіть завбільшки були як зо дві долоні! А так як мій портфель був найбільший та найміцніший, переклавши книжки до Льоньчиного, всю спійману рибу я згрузив туди, насилу защебнув на блискавку.

  Щоб повисушуватись, пострибали трохи по березі, труси повикручували й понатягували на себе, а зверху форму, й пішли назад до школи.

  Прийшли ми якраз на останній урок, попали на математику. Соня Макарівна нас стрічала у дверях, разом зі своїм чоловіком директором школи. Подивився я на клас, а наші дівчата аж світяться від втіхи – видно, що усе вже порозказували, а тепер тільки й ждуть, як же це нас будуть карати.

- Ну?!... І де це ви були?! –  почала кричати Соня Макарівна, щойно ми з’явилися на порозі класу.

- А ми… ми Вам ось риби наловили, – поніс я до столу  портфеля, а з нього тече вода.

- Що ти там верзеш, – Соня Макарівна на мене й не глянула.

   Але директор, Микола Петрович, підійшов до столу, засунув руку до портфеля, вийняв пузатого карася і аж губами зацмокав:

- А що? Гарна риба! Де, Вася, наловили?

- Біля греблі! Там меж каміння знаєте, ще скільки?! Ми маленьку рибку повипускали, аби ще трохи  підросла! А саму більшу принесли своїй учительці.

- Ну молодці, хіба ж не гарна риба? –  каже він примирливо до Соні Макарівни. – Хоча б  поглянь.