ДЖЕКЕЙРИС ТАРГАРІЄН

Атмосфера в покоях Червоного Замку, була напруженою, немов перед грозою. Принц Деймон міряв кроками кімнату, і кожен його різкий рух був акомппанований скрипом чорної шкіри дублета. Статний чоловік всім своїм єством нагадував розлюченого дракона, якого замкнули у тісній клітці. Його обличчя перекосила отруйна образа, а білосніжне волосся при кожному повороті розліталося хуртовиною по гострих плечах. Персти в шкіряній рукавичці інстинктивно стискали руків'я меча Темної Сестри, а з-під навислих тяжких повік хижо виблискували аметистові очі.

— Це безумство, Рейніро, — різко кинув він, зупинившись перед вузьким вікном, що виходило на залиту густим ранковим туманом затоку. — Скасувати заручини Джекейриса й Бейли? Цей шлюб мав скріпити наш союз із Корлісом Веларіоном. Без його флоту ми ніхто в цій війні!

На противагу гарячковому метанню чоловіка, Рейніра непохитно сиділа в глибокому кріслі з ідеально рівною, королівською поставою. Її чорна оксамитова сукня ніби поглинала світло каміна, і лише вишиті золоті дракони на рукавах здавалися живими, сплітаючись в граційному танці з кожним її рухом. Жінка замислено погладжувала округлий живіт, по якому м'якими хвилями розсипалися сріблясті пасма її довгого волосся, подекуди зібрані в тонкі, елегантні коси. Вона підвела на принца погляд, у якому не було й крихти сумніву — лише холодна, залізна впевненість майстерного тактика.

— Корліс Веларіон, усе одно отримає свій шлюб, Деймоне, — жінка подалася вперед, маючи намір підвестися, але легкий поштовх у череві змусив її передумати. — Я лише змінила розстановку фігур на дошці. Твоя старша донька стане дружиною мого сина Люсеріса, законного онука лорда Корліса. Дрифтмарк і весь флот Веларіонів залишаться в розпорядженні нашої крові.

Сімнадцятирічний Джекейріс завмер біля масивного столу, сховавши стиснуті кулаки за спиною. Він мовчки слухав, як мати одним словом переписує його долю, віддаючи її молодшому брату. Неслухняні каштанові кучері спадали на чоло, відкидаючи глибоку тінь на обличчі. Його шлях щойно змінили так легко, як вітер змінює вигляд хмар в небі. Важкий металевий перстень врізався у шкіру юнака. Джейс нервово прокручував його знову і знову, чіпляючись за цей рух, щоб не втратити самоконтроль, поки Деймон продовжив лунко карбувати кроки кам'яною підлогою покоїв.

— Тому вгамуй свою гарячу голову і поглянь на картину в цілому, — жіночий голос зазвучав наполегливіше. — Дорн сам пропонує нам союз! Після десятиліть глухого нейтралітету Сонцеспис простягає руку драконам. Мартелли готові підтримати мене як істинну королеву.

Деймон різко зупинився і ледь схилив голову набік. На його обличчі не було захвату, але куточок губ сіпнувся.

— Коли Джейс візьме шлюб із принцесою Аліанною Мартелл, ми затиснемо «Зелених» у лещата, — впевнено завершила королева. — Простір і Штормові Землі тричі подумають, чи ставати під знамена Ейгона, маючи в тилу десять тисяч дорнійських списів.

Темний від тривоги погляд Джекейриса знову ковзнув до постаті матері. Майбутня королева залишалася величною і абсолютно непохитною. Принц згадував, як вивчав Дорн на уроках із мейстрами. Він читав про край, що привітно всміхається тобі просто в очі за мить до того, як всадити отруєне лезо під ребра. Про норовливих жінок, які міцно тримають владу над лордами, і про випалені сонцем пустки, де крапля води коштує більше за унцію золота. Джейс глибоко вдихнув, на щелепі чітко проступили жовна. Вага, яку мати щойно переклала на його плечі, здавалася непосильною.

— Мамо... ти впевнена, що це правильний крок? — запитав він, розриваючи напружену тишу. — Ми міняємо перевірену роками вірність Веларіонів на примарні обіцянки півдня. Гайтавери оскаженіють, коли про все дізнаються. А лорди Штормових Земель? Для них дорнійці — це споконвічні вороги, кровопивці, які століттями випалювали їхні землі.

Почувши несподівану підтримку з вуст пасинка, Деймон різко розвернувся. У його аметистових очах зблиснув небезпечний вогонь.

— Король Вісерис узагалі знає про це, Рейніро? Чи ти вирішила просто поставити батька перед фактом? — процідив принц, зробивши кілька повільних, хижих кроків назустріч дружині.

— Давно знає, — відрізала жінка, і на її губах з'явилася тонка, торжествуюча посмішка. — І він повністю підтримав мене. Мій батько все життя мріяв про те, що зробив Ейгон Завойовник — об'єднати весь Вестерос. Шлюб Джейса та єдиної спадкоємиці Дорну — це виконання мрії короля.

Деймон нарешті припинив міряти кроками кімнату і вп'явся пильним поглядом у дружину. Попри киплячу лють і вражену гордість, принц не міг не визнати її сили. Саме ця незламність колись і змусила його покохати Рейніру, жорстку, прагматичну, здатну на безжальні ходи заради Залізного Трону. Але зараз ця ж сама сила обернулася проти нього.

— І коли ж нам чекати на цю рятівницю з пустелі? — голос сочився їдким сарказмом. Схрестивши руки на грудях, Деймон зневажливо скривився. — Через місяць? Через півроку? Ти надто довіряєш Мартеллам. Вони годуватимуть нас солодкими обіцянками, поки наші вороги спокійно збиратимуть армію для початку війни .

Жінка навіть не змигнула. Вона повільно, з по-справжньому королівською витримкою підняла погляд і подивилася чоловікові просто у вічі.

— Її корабель уже ввійшов у гавань Королівського Причалу.

Обличчя Деймона зблідло, він злегка розімкнув губи від шоку, не в змозі відразу знайти слова. Джейс відчув, як і його власне серце болісно пропустило удар.