Розділ №2. Білі троянди

Слизька сорочка віддавалася холодом на голій шкірі. Раніше мені не доводилося позичати чоловічий одяг й тепер, відчуваючи чужий запах на своєму тілі, я ловила себе на думці, що це було схоже на обійми — так само інтимно і таємниче. Добре, що я позичила її в містера "Катастрофи", а не в Даніеля Граунда. Тому що ми більше ніколи не перетнемося з ним і не буде жодних незручних ситуацій. Жодних зайвих думок на шляху до мого зцілення від минулого. Я просто виперу її та завтра після роботи залишу на рецепції з проханням передати власнику. 

Поки я крокую до виходу, мої очі затримуються на столі при вході, відмічаючи невеличку білу троянду у вазі. Таку саму, яку мені колись дарував тато перед важливими моментами в житті. Таку саму, яку я кожен рік приносила на його могилу, коли мені хотілося поговорити з ним про свої почуття. Таку ж, яку я збиралася купити сьогодні після прослуховування додому, щоб збивати кулаки та задихатися від спогадів. 

Раптовий поштовх змусив мене зробити декілька кроків назад і прикусити губу від злості. Переді мною стояла дівчина у кепці та масці та злякано оглядалася по сторонах, ніби її от-от хтось схопить та щонайменше покалічить. Зі сторони входу прямував чоловік з камерою в руках й помітивши стаканчик від кави на підлозі, зацікавлено обвів нас гострим поглядом. Дівчина переді мною помітно напружилась, перехоплюючи міцніше телефон в обпеченій руці. Я відчувала її страх майже фізично. 

— І знаєш з ким він мені зрадив?! — викрикнула на пів холу, щоб репортер почув й перевів фокус на мене. — З Дженою із сусідньої квартири! 

Я розсерджено наступила високим підбором на порожній стаканчик, підняла його з підлоги та викинула в смітник у метрі від нас. Й поки репортер хилитав головою від такої нахабності й шукав когось, я підхопила за руку закляклу дівчину потягнула її на вихід розповідаючи про вигадану зраду. Як тільки ми вийшли за поріг агентства та минули кілька вікон, я випустила її лікоть та прикрила пляму від кави на дорогій сорочці. 

— Дякую, — почувся м'який голос з-за спини. 

— Якщо тебе переслідують — напиши заяву. Покидьки мають отримувати по заслугах, — повернулася та холодно зауважила, відмічаючи для себе величезні чорні очі супутниці. — Руку замасти вдома чимось від опіків, а то шкіра злазитиме...

— Тобі не боляче...? — запитала вона, розглядаючи величезну пляму від гарячої кави на животі. Я роздратовано перевела погляд вниз та заплющила очі. — Вона більше на тебе вилилась, ніж на мене. 

— Дрібниці. Я більше переймаюсь, щоб пляма відіпралась. Сорочка не моя і я навіть не уявляю, скільки вона може коштувати, — зауважила. — Тебе провести? 

— Тримай, — мовила незнайомка, вкладаючи мені в руки візитку. — Набери, як отримаєш рахунок, я оплачу. Дякую за допомогу.

Дівчина опустила голову на секунду та швидко покрокувала до якоїсь автівки. Я дивилась їй вслід й згадувала, як довгий час так само злякано оглядалась по сторонах та ховалась від усіх чоловіків. Як панічно боялася їх та намагалася загортатися з головою в одяг, щоб мене не помічали. Але з часом я зрозуміла, що жоден одяг не міг зупинити покидьків у моєму житті. Жодні молитви, слова чи навіть благання. Вони продовжували мене підпалювати, штовхати й бити лише тому, що могли це зробити. Лише тому, що їм так хотілося. І єдине, що могло їм дійсно дати відсіч — міцний удар, який би завдав їм болю більше, ніж відчувала я. 

Пальці повільно перевернули візитку з написом «Соль» й сховали її в кишеню. Я йшла бетонною дорогою, відстукуючи підборами ритм серця, аж поки не зупинилась напроти квіткового магазину. Перед очима на мить з'явилася червона троянда, яка стояла на столі в батька під час пожежі. До горла підступила така сильна нудота, що я закашлялась, перш ніж сильніше стиснути в кишені візитку та переступити поріг. В ніс відразу ж вдарив солодкий аромат півоній та лілій. 

— Вам чимось допомогти? — запитала консультантка, посміхаючись мені наче дитина. — Хочете подарувати близькій людині? День народження? Можу запропонувати вам...

— Троянди, — перебила її, роблячи глибокий подих. — Білі. Парну кількість. З чорною стрічкою. Дякую. 

Продавчиня нарешті замовкла, швидко зібрала букет поки я хилитала головою на її запитання, й вручила мені покупку. Я мовчки вийшла з цього проклятого місця, нарешті вдихаючи прохолодне повітря. Сльози нещадно стиснули горлянку, віддаючись шаленим стуком в грудях. Я додала швидкості, щоб швидше дістатися додому та нарешті випустити з рук квіти. Я ненавиділа їх так само сильно, як те, що мені було боляче зараз. Як величезний шрам на спині, який весь цей час хотілося роздерти. Як себе саму ж. 

Як тільки мої ноги переступили поріг, я скинула взуття поставила білі троянди у вазу та стала роздягатися. Чужа сорочка полетіла в пральну машину, разом із накопиченим одягом. Я залізла під холодний душ, тільки б не відчувати язиків полум'я на шкірі й не відчувати запах диму в легенях. Старі спогади переслідували навіть у душі. Їх не змивала ні крижана вода, ні мило, ні сльози. Тому я стомлено розвішала вологий одяг та впала на своє ліжко без сил.  

На столі загудів телефон. Я протягнула до нього руку, розблокувала екран та прийняла виклик.

— Привіт, Емілі, — промовила жінка, яка створила з мене ту, ким я є зараз. — Як все пройшло? 

— Я пройшла відбір, — вичавила з себе, переводячи погляд на білі троянди. — Завтра буде перше тренування. Постараюся дізнатись якомога більше, щоб швидше...

— У тебе є весь час цього світу, Роуз. Пам'ятаєш...? — спитала вона, вдихаючи в слухавку повітря. — Деякі речі потребують витримки та холодного розуму. Не спіши, люба. 

— Минуло дев'ятнадцять років, Джил. Мені здається, я достатньо чекала, щоб повернутися у це місце. В мене холодний розум. 

— І тому в тебе тремтить зараз голос? — зауважила вона. — Пам'ятаєш, що я розповідала тобі? Ніхто не починає танцювати з кульмінації. Крок за кроком. Рух на рухом. Повільно. Поступово набираючи швидкість, щоб від тебе неможливо було відвести погляд. Щоб в тебе лишились сили дотягнути до фінальної точки. Поступово захоплюючи краї сцени, звужуючи акцент до однієї точки. Відсікаючи найдальше оточення й поступово просуваючись до найближчого.