Розділ 3

    Ми сидимо і перебираємо наряди Ебігейл.Одяг не дорогий,це помітно по тканині і якості,але його так багато,що очі розбігаються.Все виблискує і переливається під світлом лампи.Я дуже люблю яскравий одяг,але не знаю наскільки безпечно одягати його зараз.Хотілося знайти щось таке,що буде менше виділяти мене з натовпу.Мій вибір зупинився на блакитній атласній сукні з об‘ємними рукавами.Вона коротка,не викликаюча,але ефектна.Я з дитинства обожнюю цей колір,мама говорила він підкреслює мої очі.

-Я візьму цю—Ебі не чула мене,бо залізла в шафу і по кімнаті літали різні варіанти одягу.

Сукня сильно обтягнула мої бедра,але це не робило її гіршою.Така фігура мені дісталася генетично.Я покрутилися перед дзеркалом,погладила тканину руками і усміхнулася сама собі.На ноги вдягнула блакитні шпильки,на середньому каблуку з відкритим носом.З волосся зробила низький хвіст,а Ебі допомогла накрутити деякі прядки.Виглядало це мило і трохи неохайно.Ебі зупинилася на червоному комбінезоні і червоній помаді.Волосся вона вклала об‘ємно і виглядала дуже яскраво.Ця дівчина народжена,щоб так одягатися.

    Після того,як ми зібралися,Ебі почала викликати машину.Ми стояли під парасолькою і ховали волосся від дощу.Ебі щось гнівно кричала в слухавку,коли п‘ятий водій не приймав замовлення.Я в той час писала Джонатану,що буду з подругою в кафе і не потрібно їхати за мною.Якщо він дізнається,в якому я кафе то більше з дому я,мабуть,не вийду.Я розуміла,що роблю напевно велику дурницю,але я повинна відволікатися і продовжувати жити.Самій собі обіцяючи бути обережною.Нарешті в Ебі вийшло знайти водія і ми сіли жовту у машину із знаком «Таксі» наверхну .За вікном накрапав дощ,видно лише яскраві фари машин.Водій не сказав жодного слова,тишу розбавляла музика по радіо.Я повертаються до дівчини.Ебі була в відчайдушних спробах зробити фото.

-Давай разом.Буде згадка про початок нашої дружби—Вона підморгує мені і робить декілька кадрів.Я натягнуто усміхаюся.Цікаво,яка насправді Ебі?Можливо вона справді мила і хороша,а можливо вона приховує багато чого про себе.Хоча,не мені її судити.Не думаю,що її історія цікавіша за мою.

  Далі ми проїхали в тиші хвилин двадцять.Я спиралася на вікно і ледь не засинала.Машина їхала повільно,дорога рівна і приємна.

-Приїхали—Змучений голос водія витягує мене з думок.Напевно,ми його останні клієнти на сьогодні.Я піднялася і в поспіху почала поправляти зачіску,дивлячиь у камеру телефона.Ми оплатили проїзд і вилізли з машини.Перші секунди я не розуміла де ми,все навколо було темними,наче це якась покинута вулиця.Ебі пішла  в сторону якогось підвалу.Я намагалася бігти на шпильках за нею.

-Що це за місце?Може варто були поїхати в щось більш…—Я оглядалася по сторонам і обіймала себе руками від холодного вітру.Мені постійно здається,наче хтось дивиться на мене

-Не переживай.Зараз все зрозумієш—Вона впевнено йшла вниз по сходам—Це нічний клуб,який не знайдуть ніякі копи.Це клуб,в який нас пустять без паспорту.І клуб,в якому нал‘ють без повноліття—Вона виглядає дуже гордою,наче показує мені якесь своє досягнення.Не знала,цьому потрібно тішитися чи навпаки.З одного боку мої вороги наче не знайдуть мене тут,а з другого Джонатан і поліція теж.

   Ебі натискає на кнопку поряд з дверима.

-Пароль—Від неочікуваності я підскочила.Якись грубий чоловічий голос.

-Старий Ден—Шепоче Ебі в домофон.Я чую як двері відчиняються.

-Старий Ден?А чому не молода Ебігейл?—Вона смієтьсяч

-Власник клубу.Правда він не старий.Йому тридцять—Я чую звук відкриття дверей.Ми заходимо в середину.Якись темний,холодний,погано освітлений коридор.На стінах тріщини,жодних вікон.Ебі тисне на ще одні двері і в мою голову миттєво вдаряє гучна,клубна музика.В коридорі хороша шумоізоляція.Освітлення змінюється на фіолетове і синє.Натовп людей танцює під ритм музики,розливає напої,кричить і сміється.Через цей шум,я навіть не бачу приміщення.Ебі хапає мене під руку і кричить щось мені у вухо.

-Що?Я нічого не чую—Говорю я їй у відповідь.Вона змахує рукою і починає тягнути мене кудись.Ебі безжалісно розштовхує натовп і приводить мене до барної стійки.

-Привіт,Ларрі.Привіт,Брайтон—Вона нахиляється за стійку і тисне руки темношкірий парі.Невисока дівчина з дредами,в робочій формі і продовгуватих окулярах для зору мило усміхається мені.Хлопець,на вигляд біля двадцяти років,худорлявий і високий.Волосся зібране в кепку.Він зайнятий приготуванням коктейлю—Познайомтеся,це моя нова подруга з США-Роуз.Побазікайте тут,а я зараз повернуся—Я не встигла щось сказати,як Ебі вже злилася з натовпом,залишаючи мене наодинці з  баристами і незнайомими,вже п‘яними чоловіками.Я посуваюся на одне крісло від них.

-І давно ти тут?-Хлопець протирав стакан,навіть не підіймаючи на мене погляд.

-Не повних три дні—Я озираюся в пошуках подруги.

-А чому переїхала?—Тепер говорить дівчина.Це питання з кожним разом б‘є все сильніше.Чому всім так важливо це знати?

-Хочу зустріти Гаррі Поттера—Я усміхаюся—Насправді,довга і нудна історія.

-Ну гаразд,не будемо про це.Тобі щось налити?—Я не знала,як краще вчинити.З одного боку я не повинна втрачати контроль,але з другого в цьому місці точно не буде ніяких важливих людей,що раптом захочуть мене вбити.

-Давай.Одну текілу

-Краще дві—Біля мене на барну стійку опускається чиясь рука разом з грошима.Я здивована повертаюся і бачу знайоме мені лице.Цей милий хлопець з кав‘ярні—Можна скласти компанію прекрасній дівчині?—Він виглядав повністю тверезим.Наче тільки прийшов.

-Що ти тут робиш?Ти сам?—Я сама здивувалася своїй безтакності—Вибач,просто неочікувала тебе тут побачити.

-З братом,але він той ще зануда.Ну,якщо ми вже на ти,то може потанцюємо?—Він усміхається і протягує мені руку.Вмикається якась гучна музика з бітами на кожній секунді.Ми випили текілу одним ковтком,я кривлюся і дивлюся на нього.Він широки усміхнувся.Залишаючи порожні стаканчики на стійці,ми пішли в танцювальну зону.Хлопець забирає в когось два бокали з мартіні і вручає мені один.Ми з‘єднуємося з музикою.Я не зважаю на всіх інших,закриваю очі і починаю рухатися в ритм музики.Зі всіх сторін мене оточує дим від кальянів,в полі зору лише він і яскраві вогники світла.Натовп зникає,ми віддаємося свободі рухів.Незнайомець теж непогано рукається.Ми протанцювалм три пісні.Потім знову пішли до бару.