Розділ 1

Пізніше я роками згадував цю ніч. 
Кляв її та бажав, щоб його тоді вигнали краще. 
Проте зараз розумію, що його впертість врятувала всіх.

Проблемний бік Мукачівської академії ще з початку свого заснування міг похизуватися товстеньким набором квестій організаційного характеру. Навчальний рік зазвичай стартував в березні, і саме тоді дирекція мала б проводити лісовий відбір або, якщо по-людськи, — вступну кампанію. Однак, як поговорювали студенти, група викладачів, на яких повісили організацію лісового відбору, занадто бурхливо відсвяткували перший день навчання та через перебір зі спиртним не змогли адекватно провести відбір. Плітки насправді плітками не були, бо цілу годину по світовій мережі літало відео, в якому один з тих викладачів забігає в Чорний ліс, розмахуючи пляшкою «Jack Daniel’s» й гукаючи: «Лісова куртизанко, виходи кувиркатися в кущах верболозу!». Оскільки цариною того чоловіка було знахарство, то після його фортелю над знахарями почали збиткуватися, нібито в них доволі дивні сексуальні вподобання раз замість ліжка вони використовують кущі верболозу. Одним словом, вступну кампанію перенесли на невідомий термін, а жовта преса піймала здоровенного карася, себто чергове підґрунтя для скандалу. Цілий місяць журналісти обсмоктували той випадок, ніби бідний студент присмоктався до курячого крильця, а люди з посиленою завзятістю тикали в магів пальцями та вішали на них образливі титули. Коли ситуацію трохи притихла, дирекція нарешті збудилася та згадала про лісовий відбір. Назначили вступну кампанію на перше червня та за традицією збиралися проводити в Чорному лісі.

Отож, перше червня. По небу снували важкі кудлаті хмари, які своїм індиговим забарвленням попереджали про неминучу грозу, а пронизливий вітер тим часом закрадався під легенькі кофтинки набурмосених дівчат. А хто ж знав, що після жаркого травня літо зустріне їх похмурим холодним днем? Хоч своє набурмосення Тереса й Зоя виявляли по різному (Тереса на своїй фізіономії, а Зоя в душі), та дирекцію в думках кляли однаково. Після невдачі з викладачами вони вирішили прищепити відповідальність за лісовий відбір чотирьом студентам. Тереса погодилась, бо не хотіла йти на ритуальну практику, де чорномаги як завше просто б гаркали одне на одного. Зоя ж погодилася супроводжувати подругу через її благальні очі та своє добре серце. Інші двоє супроводжуючих десь загубилися на парах, а тому дівчата залишилися одні під повітряними масами, що колихали крони дерев та високу мураву, яку академії Чорний ліс заборонив скошувати навіть в передліссі. Хоча дітей це повністю влаштовувало. Здавалося, ними от-от почне трясти від надмірного захвату.

— Таке враження, ніби вони ніколи в лісі не були. Діти двадцять першого століття — це чисто цифрові мауглі, — буркнула Тереса, йдучи по слідах Зої, що люб’язно топтала для неї мураву.

Перед вилазкою до лісу малих карапузів дівчата змусили вишикуватись по двоє. Напевно, спрацювало це через присутність батьків, а от коли вони відійшли від території Мукачівської академії, то всі дітлахи потонули в тій мураві та з радісними криками роздивлялися все навкруги.

— Та ми такі ж були, — Зоя безмисно посміхалась, спостерігаючи за хлопчиком й дівчинкою, що йшли неподалік від неї, весь час тримаючись за руки. — Пам’ятаю, я за місяць до відбору намалювала власний календарик та закреслювала віконця кожен день в очікуванні двадцять першого березня.

 — Хіба в нас відбір двадцять першого березня проводили? 

— Звичайно, моя тітка той календарик ще зберегла, а остання дата там двадцять перше березня. Я ще її червоним кружечком обвела.

— Незручно, звичайно, вийшло.

— Тобто?

— Та я вчора з одним вилупком сперечалась. Я твердила, що в нас відбір в квітні був, а він, що в березні. Я ще йому потім ручкою в спину зацідила.

— Тересо! — вигукнула Зоя та різко розвернулась до подруги, через що та ледь не врізалась в неї.

— Та він перший підняв тему вроджених та набутих! А про таке неможливо мовчати.

— А плавда, шо влоджені клутіші аніж набуті? — чи то стверджував, чи то запитував хлопчик з брунатним гніздом на голові.

— Всі маги рівні. Немає різниця вроджений чи набутий. У нас всіх тече магічна кров, — лагідно мовила Зоя.

 — Запам’ятай, малий, вроджені — чванливі вишкварки, — із обличчям, повним впевненості, мовила Тереса. 

— Тересо! 

— Взагалі-то я влоджений маг, — ображено відповів хлопець.

 — Ти ще відбір не пройшов, який маг? Зайдеш глибше в ліс, напудиш в шатни — от тобі й маг.

— Та пішла ти в слаку! — викрикнув він та побіг до компанії дітей, що розглядала їжака біля дубу.

— От малий гівнюк! Якщо на нього мавка нападе, я спеціально до останнього гребінь не буду їй давати.

 Зоя штрикнула подругу ліктем та кинула засуджуючий погляд на неї.

— Що? Нехай звикає. Якщо відбір пройде, то він в такій атмосфері п’ять років вчитиметься.

— Ти ламаєш психіку дітей.

— Повір, краще ніж їхні батьки я це не зроблю точно.

Зітхнувши, Зоя почовгала вперед, розмірковуючи, як вони мають вижити разом із п’ятнадцятьма верескливими дітьми. А це був лишень перший день відбору, що зазвичай тривав від двох до трьох тижнів. Дівчині залишалось надіятись, що це тільки сьогодні дирекція вирішила зайнятися експлуатацією студентів. Зоя відчувала, що вони зробили геть неправильне рішення.

Дійшовши до самотньої берези, яку ліс наче виплюнув зі своєї тусовки, щоб та стовбичили на сторожі, Зої та Тересі довелося збирати всіх дітлахів докупи, що виявилось доволі складним завданням, під час якого Тереса дивувалася витримці вчителів, що проводять пів дня з тими дияволами.

— А можна я буду перша, — вже в десятий раз запитувала рудоволоса дівчинка Тересу.

— Слухай, відьмочко, відстань від мене. Перша, друга — ролі не грає. Всі сьогодні зайдуть.

— Ну, будь ласка!

— Я тоже хочу бути першим!

— І я!

— Я тут найстарший, тому я буду першим!