Сезон 3

Серія 47. Як Горохостріл жив на даху

На вулиці Стільникова, в місті PvZ, настала пора ремонту дахів. Лев Дах і Лев Кровля працювали над поліпшенням одного з будинків, коли Горохостріл, проходячи повз, помітив їх.

— Що ви робите? — спитав він, зацікавлено підійшовши.

— Ми ремонтуємо дах, — відповів Лев Дах, посміхаючись. — Хочеш допомогти?

Горохостріл задумався. Йому спала на думку ідея: а що, як би пожити на даху? Це ж було б весело!

— Знаєте, я тут подумав: а давайте, я залишуся жити на вашому даху на вихідні! — вигукнув він радісно.

Лев Дах і Лев Кровля переглянулися, а потім Лев Кровля усміхнувся.

— Чому б і ні? Це може бути цікаво! — погодився він.

Отже, Горохостріл зібрав свої речі і піднявся на дах. Це місце було чудовим: звідси відкривався прекрасний вид на місто, і він міг відчути свіжий вітерець.

У перший день Горохостріл відпочивав, насолоджуючись новим життям. Він влаштував собі зручне місце для відпочинку, розкладався на сонечку та мріяв про нові пригоди.

Лев Дах і Лев Кровля, закінчивши ремонт, також вирішили залишитися на даху і провести час разом. Вони грали в карти, сміялися та ділилися історіями.

— Це справді чудово! — сказав Горохостріл, дивлячись на захід сонця. — Я ніколи не відчував себе таким вільним!

Однак, коли наступного дня друзі Горохостріла дізналися, що він живе на даху, вони не змогли стримати свого здивування.

— Де ти пропадав? — запитала Сніжний Горох, коли зустріла його на даху. — Ми вже хвилювалися за тебе!

— Я живу тепер тут! — відповів Горохостріл, показуючи на своє нове житло. — Це так весело!

Соняшник, Бурчало і Повторювач також приєдналися до них, але їхні обличчя були сповнені занепокоєння.

— Але це ж небезпечно! — сказала Соняшник. — На даху можуть бути небезпечні речі!

Горохостріл, однак, не звертав на це уваги.

— Я тут в безпеці! І я навіть можу бачити все місто! — захоплено відповів він.

— Але ж ти не можеш жити тут вічно, — додав Бурчало, скептично хитаючи головою. — Що буде, якщо піде дощ чи стане холодно?

Горохостріл задумався, але його ентузіазм не зник.

— Я все продумав! Я буду жити тут, поки не набридне. А якщо буде дощ, я просто сховаюся під навісом! — запевнив він.

Лев Дах і Лев Кровля, слухаючи обговорення, вирішили підтримати Горохостріла.

— Якщо ти хочеш залишитися, ми можемо допомогти тобі облаштувати дах, — сказав Лев Дах. — Ми можемо зробити його ще комфортнішим!

Друзі вирішили допомогти Горохострілові, і вони разом почали перетворювати дах на затишне місце. Вони принесли подушки, ковдри, навіть маленькі рослини, щоб прикрасити простір.

Але коли день закінчився і сонце почало заходити, небо раптово затягнулося хмарами. Вітер став холоднішим, і почали падати краплі дощу. Горохостріл, хоч і спочатку не звертав уваги на погоду, зрозумів, що його ентузіазм почав зникати.

— Гей, а може, я все ж таки вийду звідси? — сказав він, трохи злякано, коли дощ посилився.

Сніжний Горох та Соняшник швидко допомогли йому зібрати речі.

— Ходімо, ми знайдемо тобі місце під дахом! — закликала Сніжний Горох.

— Добре, добре, я зрозумів! Можливо, я ще повернуся на дах, коли погода буде кращою, — зітхнув він, усміхаючись.

Друзі допомогли йому спуститися, і вони разом пішли до дому, сміючись і жартуючи про пригоди на даху.

Серія закінчилася, коли Горохостріл усвідомив, що хоча життя на даху було захоплюючим, справжнє щастя полягало не лише в пригодах, а й у тому, щоб бути з друзями, де б вони не були. Він пообіцяв собі, що наступного разу, коли захоче пригод, він обов’язково поділиться цим з усіма.

Серія 48. Як Горохостріл грався з Дідусем Левом

Одного дня, Горохостріл прокинувся з веселим настроєм. Він вирішив, що сьогодні день буде особливим, адже у нього в голові виникла кумедна ідея — погратися з Дідусем Левом.

— Я знаю, як його розвеселити! — подумав він, посміхаючись. — Це буде цікаво!

Горохостріл вирушив до його хатини. Дідусь Лев, мудрий і добрий, завжди був готовий до розваг, але Горохостріл вирішив, що сьогодні він спробує трохи його подразнити.

Коли Горохостріл підійшов до дверей, він тихенько постукав. Але замість того, щоб зайти, він почав стукати ще й ще, намагаючись створити справжній шум.

— Дідусю Леве, ви там? — закричав він, намагаючись не сміятися.

Дідусь Лев, почувши стук, вийшов на вулицю з усмішкою на обличчі.

— Ой, Горохостріле, що ти тут робиш? — спитав він.

Горохостріл, не зупиняючись, почав стукати знову, з усією силою.

— Я просто хотів з вами погратися! — вигукнув він, продовжуючи стукати.

Дідусь Лев, зрозумівши, що це гра, усміхнувся.

— О, ти хочеш пограти? Добре, але будь обережним з моїми дверима! — сказав він, намагаючись зберегти спокій.

Але Горохостріл не зупинився. Він почав стукати ще гучніше, намагаючись розсмішити Дідуся Лева. З кожним стуком його сміх ставав все голоснішим.

— Ха-ха! Дідусю Леве, ви ж не можете мене спіймати! — сміявся він.

Дідусь Лев, чуючи веселий сміх, зрозумів, що Горохостріл просто грає.

— Гей, малий, якщо ти продовжиш так шуміти, я не зможу нічого почути! — весело вигукнув він, намагаючись стримати усмішку.

Але Горохостріл тільки ще більше розважався. Він почав стукати ще й на вікнах, намагаючись дратувати Дідуся Лева з усіх боків.

— Ой, як же це весело! — вигукував він, не відчуваючи жодного жалю.

Нарешті, Дідусь Лев, не витримавши настільки гучного шуму, вирішив вийти на вулицю.

— Добре, добре! Я здаюся! — сказав він, сміючись. — Ти виграв, Горохостріле!

Горохостріл, почувши це, почав сміятися ще голосніше.

— Я знав, що ви не зможете мене спіймати! — заявив він, підстрибуючи від радості.

Але тут Дідусь Лев вирішив, що пора покласти край цій грі.

— Знаєш що? Якщо ти хочеш пограти, давай зіграємо у щось інше! — запропонував він. — Як щодо гри в "Схованки"?