Розділ 40  День, весілля Цукуне Аоне, Моки, Курумі, Рубі, Мізорі Шеряюкі і Юкі

Фінальний Розділ 40

Від самого ранку Цукуне прокинувся від легкого дзвону свого браслета — того самого, який подарувала йому Мока в перші місяці їхнього знайомства. Браслет ніби сам нагадував: час настав.
Стоячи біля вікна гуртожитку, він дивився на безкрайній пляж, що розстелився неподалік школи йокаїв. Саме там і мало відбутися весілля, якого чекали всі — він, Мока, Мізорі Ширяюкі, Курумі та Рубі.

Насичений графік останніх днів не давав Цукуне жодної хвилини перепочинку:
— підготовка документів для школи,
— складені списки гостей,
— узгодження з учителями, щоб той день став вихідним,
— тисячі питань від членів Шкільної Ради,
— і нескінченні поради від батьків.

Але попри все, він тримався впевнено, бо розумів: це їхній спільний день.

Тигр — той самий грізний йокай, якого всі в школі боялися, сьогодні ходив поруч із Цукуне, несучи два довгі дерев’яні столи на плечі, наче вони нічого не важили.

— Ти знаєш, — буркнув Тигр, — я нікому ніколи не допомагаю. Але тобі… ну… ти нормальний голова ради. І як офіціант я сьогодні буду просто блискучим!

Цукуне засміявся:

— Дякую, Тигре. Без тебе я точно би не впорався.

Разом вони розставляли столи й лави, прикрашали місце для церемонії. Море тихо шуміло, ніби вітало їх.

Тигр навіть навчився складати серветки у формі лотоса — з гордістю демонструючи свої нові таланти.

Батьки Цукуне прибули за день до весілля. Їх зустрів сам директор школи йокаїв — величний, спокійний і мудрий. Він поклав Цукуне руку на плече:

— Я бачу, як ти виріс. І як глава Шкільної Ради… і як чоловік. Ти заслужив свій щасливий день.

Батьки оглянули фотографії дівчат, які висіли в рамочках на столі, і мати м’яко усміхнулася:

— Сину… ми горді тобою. І хоч твоя сім’я тепер велика… головне, щоб вона була дружною.

Цукуне обняв їх так, як давно не обіймав.

Настав день весілля

Сонце ще тільки підіймалося над море, коли перші гості — йокаї різних родів, учителі, клуби, друзі — почали збиратися на пляжі.

А потім…
Одна за одною з’являлися вони:

Мока
У довгій білій сукні, з маленьким срібним камінцем на шиї — подарунком Цукуне. Її бліда шкіра світилася на сонці. Вона підійшла до нього і шепнула:
— Я пам’ятаю кожен день, який ми прожили разом. І я рада, що саме я була першою, до кого ти приїхав.

Мізорі Ширяюкі
Тиха, але з таким теплом у погляді, що Цукуне одразу відчув холодний подих снігу. Вона торкнулася його руки — і браслет злегка засяяв.

Курумі
Весела, грайлива, та сьогодні надзвичайно ніжна. Вона тримала в руках маленький букетик польових квітів, який сама сплела.

Рубі
У червонуватій сукні, символі свого роду відьм, вона виглядала урочисто й шляхетно. Підійшла до Цукуне, стиха промовивши:
— Я рада, що ми всі стали частиною твоєї долі.

І маленька Юкі, яка поки що була ще юною відьмочкою, сіла поруч із Курумі й гордо оголосила:

— А я — сестра Жениха! Майбутня наречена. Але ще не зараз!

Усі засміялися.

Церемонія

Директор школи вийшов наперед. Море вдарило хвилею по камінню, ніби благословляючи момент.

— Сьогодні, — промовив директор, — ми об’єднуємо долі тих, хто знайшов один одного всупереч усьому. У світі йокаїв, де сили часом значать більше, ніж слова… Цукуне став прикладом того, що серце може стати найсильнішою зброєю.

Він запросив першу — Моку.

Цукуне надів їй обручку. Мока стояла, затамувавши дихання.

Потім — Мізорі.
Потім — Курумі.
Потім — Рубі.

Кожна з них блиснула усмішкою, кожна торкнулася його руки.
Браслет світився м’яким білим світлом, приймаючи їх усіх як частину його долі.

Тигр у цей момент тихо шморгнув носом:
— Я ж казав, що не люблю романтику… а сам… ну…

Після офіційної частини почався великий бенкет.
Тигр бігав між столами, як блискавка.
Учні піднімали келихи.
Батьки дівчат говорили тости.

Курумі та Мізорі сперечалися, хто перша поцілує Цукуне.
Рубі жартувала з директором.
Мока тримала Цукуне за руку майже весь вечір.

А маленька Юкі сиділа за столом почесних гостей і приймала солодощі від усіх бажаючих, гордо кажучи:

— Я його сестра, не заздріть!

Перший танець

Коли сонце зайшло, Цукуне запросив на танець усіх наречених по черзі.
Музика була ніжною, хвилі торкалися піску, ніби підтанцьовуючи.

Під час танцю з Мокою він прошепотів:

— Ви всі — моє серце. Я зроблю все, щоб ніхто з вас ніколи не страждав.

Мока ніжно притулилася до нього:

— Ми це знаємо… Цукуне. Ми всі вибрали тебе не просто так.

Минуло багато років…
Юкі також стала його нареченою коли вона досягла старшого віку і Цукунк прийняв її разом із Моко, Курумі Мізорі Шеряюкі,  і Рубі 
А Юкі і досіхпор називає Цукуне старшим братом.
Світ йокаїв став спокійнішим.
Школа — безпечнішою.
В його сім’ї народилися діти — у кожної з дружин по одній дитині, і всі вони були надзвичайно талановитими й сильними.

Коли старшій доньці Моки виповнилося п’ять, Цукуне вперше привів її до школи йокаїв.

Учні дивилися на голову Шкільної Ради — тепер уже дорослого чоловіка — і його маленьких дітей із трепетом і захопленням.

Минуло ще кілька років.

Цукуне став директором школи йокаїв.

Сивина з’явилася на скронях, але очі лишилися такими ж теплими.
Його сім’я стала найбільш дружною у світі йокаїв — не через силу, а через довіру, любов і взаємну підтримку.

А браслет на його руці продовжував світитися щоразу, коли він торкався рук своїх дружин.

Автор: Ось і закінчилась історія  Цукуне Аоне і Моки, Курумі, Юкі, Мізорі Шеряюкі і Рубі 
Дякую що читали цю книгу  надіюся вона вам сподобалась. Далі буде більше різних історій, і Цікавих кних.