Розділ 39 Подорож до дому Юкі. Останній візит і повернення голови Шкільної Ради

Дорога до дому Юкі була спокійнішою, ніж попередні. Можливо тому, що Цукуне вже звик до постійних подорожей між впливовими сім’ями йокаїв, можливо тому, що поруч із ним на плечі сидів Коко — чорний ворон з розумними очима, подарунок від сім’ї Курумі. Птах тихенько крукав, час від часу махав крилами, ніби підтримував свого нового господаря.

— Ну що, Коко, остання зупинка… сім’я Юкі, — промовив Цукуне, поправивши на зап’ясті срібний браслет. — Цікаво, як вони відреагують.

Ворон клюнув його легко в плече, наче кажучи: «Все буде добре».

Прибуття до дому Юкі

Особняк сім’ї Юкі виглядав скромнішим за доми Моки чи Мізорі Ширяюкі, але мав свою атмосферу — легку, зимову, майже казкову. Над дахами тихо кружляв легкий іній, а на подвір’ї стояли фігури з льоду, вирізані, мабуть, магією одного з членів сім’ї.

Щойно Цукуне переступив межу подвір’я, двері розчинилися, і з них вибігла маленька, радісна фігурка:

— ЦУКУУУУУУНЕ!!!

Юкі буквально влетіла йому в груди, обнявши обома руками. Вона була такою малою та теплою, що він не втримав усмішку.

Позаду спокійно вийшли її батьки — обидва в строгому одязі, із легким сяйвом крижаної магії навколо.

— Ласкаво просимо до нашого дому, Цукуне, — ввічливо схилив голову батько Юкі.

Мати Юкі додала:

— Ми вже підготували тобі кімнату. З дороги ти маєш відпочити.

Юкі підстрибнула:

— Так! Пішли! Я покажу! Там таке ліжко! А ще — вікно з виглядом на сад!

Цукуне засміявся й дозволив себе потягнути за руку.

Розмова батьків із Юкі про помовку

Коли Цукуне поклав речі в кімнаті, Юкі повели вниз.

Він спустився у вітальню, і в ту ж мить почув уривок розмови батьків із донькою:

— Юкі, ти знаєш, що ти… помовлена з Цукуне, — спокійно промовив її батько.

— Але… — додала мати, — для того щоб жити з ним, ти маєш підрости. Це не скоро, але це наша домовленість з його батьками.

Юкі не виглядала здивованою. Вона лише усміхнулася.

— Я знаю, мамо… тато… І я не проти. — Вона хитнула головою. — А поки що Цукуне буде моїм старшим братом!

Її очі сяяли.

Батьки м’яко всміхнулися — їхня донька прийняла це легко.

Розмова з Цукуне

Коли Цукуне зайшов у вітальню, вони повторили йому те саме.

Він лише кивнув.

— Я розумію. І я не проти. Юкі для мене важлива.

Дівчинка одразу взяла його за руку.

— Тепер ми сім’я… нехай поки що старший брат і молодша сестра — але все одно сім’я!

Коко на плечі Цукуне задоволено закрукав.

Перший день — домашнє тепло

Юкі цілий день тягала Цукуне по будинку:

— Це наша бібліотека!
— А це — кімната моїх чарівних експериментів, але туди не заходь, бо там… інколи щось вибухає!
— А це… МОЄ ЛЮБИМЕ МІСЦЕ — зимовий сад!

Вона показувала все з такою щирістю, що Цукуне не міг не усміхатись.

Ввечері вони сиділи біля каміну, Юкі заснула, поклавши голову йому на плече. Її батьки тихо зайшли й глянули на цю сцену з теплом.

Другий день — розмова з батьками

Батько Юкі запросив Цукуне на прогулянку засніженим садом.

— Знаєш, Цукуне, я бачу, як тебе поважають інші сім’ї, — почав він. — Ти молодий, але мудріший за багатьох дорослих. Якщо Юкі буде поруч із тобою в майбутньому… я спокійний.

Цукуне вклонився.

Пізніше мати Юкі навчала його техніки роботи з льодовою магією — у легкій формі, щоб він міг зрозуміти її природу.

Третій день — прогулянка з Юкі

Вони гуляли засніженими стежками, тримаючись за руки.

— Ти будеш приходити до мене? — запитала вона раптово.

— Завжди коли зможу.

Юкі усміхнулася і притислася ближче.

— Тоді я підросту швидше!

Цукуне засміявся, а Коко зверху на гілці теж видав крик, ніби підтверджуючи.

Після всіх поїздок Цукуне нарешті ступив у свою кімнату в гуртожитку. Розвалився на ліжко.

— Нарешті… відпочинок…

Але вже за хвилину в голові з’явилася думка:

«Я ж голова Шкільної Ради… робота не зникла».

На столі лежала гора документів, повідомлень, заявок… Нічого дивного, що всі інші дівчата казали йому: відпочивай, коли можеш.

Цукуне потягнув руку, на якій поблискував браслет, і прошепотів:

— Ну що ж, треба працювати…

Увечері він сів за стіл і почав писати листи Мокі, Мізорі Шеряюкі, Курумі, Рубі та Юкі.

У кожному листі був майже однаковий зміст:
 

«Я обрав місце, де відбудеться весілля.
Будь ласка, повідомте своїх батьків, щоб вони були готові приїхати у визначений день.
У школі йокаїв зараз дуже багато роботи, тому я не зможу приїхати особисто.
Але я підготував для кожної з вас сюрприз, який ви отримаєте на церемонії.
Скажу по секрету — це обручальні кільця.

З повагою,
Цукуне.»

Коко допоміг йому доставити листи.

Мока

Вона усміхнулася, читаючи лист.
— Він… справді все продумав…
Другій Мока тихо промовила:
— Я рада, що він зберіг обіцянку.
— І я… — відповіла перша.

Мізорі Шеряюкі

Вона легенько торкнулася пальцями конверта.
— Хм… весілля…
Її крижана магія м’яко затремтіла від хвилювання.
— Він такий серйозний… Це… прекрасно.

Курумі

— Оооооо, нарешті! — весело підскочила вона.
— Мама! Тато! Цукуне написав!
Всі в домі сміялися з її радості.

Рубі

Вона злегка почервоніла.
— Кільця… він і справді все готує…
— Моєму татові сподобається така організованість, — додала вона, усміхаючись.

Юкі

Вона перестрибувала через сходи, тримаючи лист.
— Мамо! Тато! Він напише коли все буде готове!!!
І вже стишуючи голос, додала:
— А кільце… я теж отримаю…

Усі вони розуміли одне:

Цукуне робить усе правильно і чесно.
Усі підтримували його.
Крім Тигра…
Тигр після прочитання новин просто заричав
- Що Цукуне ходовеця до весілля, Дану ну Ладно надіюсь він запросить мене на це весілля, буду там миритися із силими з директором і другими Йокаями.