Розділ 29 Підготовка до Спортивного фестиваля і таємничий лист

Після оголошення про спортивний фестиваль школа Йокаїв буквально ожила.
Учні бігали коридорами, клуби кричали про свої ідеї, класи сперечалися, яка естафета найкраща, а вчителі зітхали, готуючись до хаосу, який завжди приходив разом із цим щорічним святом.

Цукуне, як глава Шкільного Духовного Совета, був у самому центрі подій.

В кабінеті Совета Цукуне сидів зі стопкою паперів, а поруч стояли Мока, Курумі, Юкі, Рубі, Мізорі та Тигер.

— Так… це ідея першого класу А: гонка на перевтіленнях, — читав Цукуне.
— О! Це звучить весело! — вигукнула Юкі. — Я би хотіла таке спробувати!
— Це ж небезпечно… — шепнула Мізорі, тільки більше зацікавивши її.
— Ось ще: клас 2-B хоче провести магічну дуель на водяних створіннях…
— Ні! — одразу підняла руку Рубі. — Вода й магія — погана комбінація.
— Я підтримую, — додала Мока. — Хоча… це цікаво.

Курумі розсміялася:
— Цукуне, а може, нам варто зробити список “небезпечно, але круто”? Щоб не загубитися між усім цим хаосом.

— Може й так… — видихнув він, масуючи скроні.

Тигер сидів у куті та перевіряв списки силових змагань.

— Люди… ну… Йокаї… Скажіть мені чесно. Хтось із вас колись думав, що робота в раді — це легко? — бурчав він.

Усі одночасно сказали:

— Ні.

— От бачиш, Тигеру? — всміхнулася Мока. — Ніхто й не обіцяв легкого життя.

Після кількох годин у дорадчій кімнті Цукуне з Мокою вирушили до вчителів.
У коридорах – галас, рух, магічні вибухи, чиясь тінь то збільшувалася, то зменшувалася…

— Я люблю цю школу, але іноді вона небезпечніша за батьків замок, — пробурмотіла Мока.

Після кількох зустрічей, підписання документів, погодження правил безпеки, Цукуне нарешті повернувся у свою кімнату в обжиттії.

Було пізно, майже опівніч, коли він зайшов у свою кімнату.
Цукуне кинув погляд на стіл — на ньому лежав конверт.

Білий, товстий… з печаткою директора школи.

— Хм… Ще одне? — він підійшов ближче.

На конверті було написано:

“Особисто главі Шкільного Духовного Совета. Терміново.”

— Це вже звучить підозріло, — промовив він, обережно розриваючи печатку.

Усередині був лист, написаний охайним почерком директора.

Цукуне почав читати:

“Шановний Цукуне Айоно,
Цьогорічний Спортивний Фестиваль буде особливим.
До нас надійдуть не лише гості з інших академій.
Уперше школа Йокаїв відкриє свої ворота для батьків учнів.
Вони хочуть побачити, у яких умовах навчаються їхні діти.
Особливо хочу попередити тебе, що прибуде батько Моки.
Підготуйся.”

Цукуне застиг.

Потім прочитав ще раз.
І ще раз.

— Батьки учнів…? Справді?… А батько Моки?! Знову? — ледве прошепотів він.

Його серце чомусь прискорилося.

Він втомлено сів на ліжко.

— Так… Це змінює все. Повністю.

Він прочитав останні рядки листа:

“Підготуй звернення для всіх класів.
Свято буде масштабним.
І пам’ятай: будь-які напівправди або секрети можуть вийти на світ.
Тож будь обережний.
— Директор Школи Йокаїв.”

Цукуне повільно склав лист і поклав його на стіл.
Потім поглянув на свій браслет.

Його пальці торкнулися металу.

— Якщо батько Моки знову прийде… він точно захоче побачити, як я зміцнів… — тихо сказав він.

Він зітхнув і ліг на ліжко, дивлячись на лампу.

— Це буде найважчий фестиваль у всій історії школи. Але я… впораюся. Маю впоратися. Не сам — а разом із ними.

Він закрив очі, а в голові вже народжувалися нові плани.