Розділ 28 Підготовка до Спортивний фестиваль

Розділ 28. Оголошення про спортивний фестиваль

Повернення зі замку вампірів було спокійним, але кожен із друзів відчував втому — фізичну й моральну.
У цій мандрівці вони побачили силу Цукуне, яку досі не могли уявити, та загадковість батька Моки, яка залишила в головах багато запитань.
Але, попри це, зараз усім потрібно було лише одне — відпочинок.

Коли вони дійшли до обжиття, Мока попрощалася з Цукуне лагідною усмішкою, хоча її очі все ще були трохи насторожені після битви її батька та Цукуне.
Курумі потягнулася зі словами:
— Я, мабуть, засну стоячи…
Юкі простягнула руки вгору:
— Я сьогодні така втомлена! Навіть морозиво не допоможе…
Мізорі тихо промовила:
— День був цікавий… але дуже довгий…
Рубі із захопленням додала:
— Зате ми побачили справжню силу Цукуне-сама!

Тигер, як завжди, ніс на собі три сумки, які йому нав’язали дівчата.
— Ви могли б хоч іноді самі носити свої речі… — бурчав він.

— Ви ж хотіли допомогти  дівчатам, то маєте! — сміялася Курумі.

Усі вони розійшлися по своїх кімнатах, і тиша огорнула обжиття.

Цукуне кинув куртку на стілець і важко ліг на ліжко.
Усе тіло боліло після битви з батьком Моки, хоч він і поборював цей біль.
В голові прокручувалися слова, сказані вампіром у кабінеті:

“Ти перший хлопець-людина, який став вампіром. Ти носиш силу, що може змінити цей світ.”

Він перевернувся на спину, поглянув на стелю…
І в цей момент його телефон тихо завібрував.

— Хм? Повідомлення? У такий час? — пробурмотів він.

Цукуне взяв телефон.
На екрані висвітилось:

"До уваги голови Шкільного Духовного Совета.
Через два тижні відбудеться щорічний Спортивний Фестиваль.
Просимо повідомити всіх учнів школи Йокаїв і розпочати підготовку."

Цукуне сів на ліжку.

— Спортивний фестиваль… От тільки цього мені зараз і бракувало… — втомлено видихнув він.

Але як глава Совета він не мав права відкладати роботу.
Він піднявся, включив лампу й сів за свій стіл.

"Потрібно підготувати оголошення… придумати порядок виступів… поговорити з вчителями… записати всі ідеї клубів…", — думав він, записуючи план на листку.

Наступного ранку

На подвір’ї школи зібралися майже всі учні.
Цукуне стояв на балконі шкільної адміністрації разом із Мокою, Курумі, Юкі, Мізорі та Рубі.
Навіть директор стояла поруч, усміхаючись.

Учні шуміли, обговорюючи, навіщо всіх зібрали.

Цукуне вдихнув на повні груди.
Мока торкнулася його плеча й тихо прошепотіла:

— Ти впораєшся.
— Дякую, Моко.

Він зробив крок уперед.

— Увага, учні школи Йокаїв! — голосно промовив він.
Шум миттєво стих.

— Учора ввечері я отримав офіційне повідомлення від адміністрації. Через два тижні в нашій школі відбудеться Щорічний Спортивний Фестиваль!

Учні вибухнули криками радості.

— Тихіше… — всміхнувся Цукуне. — Це чудово, але нам потрібно багато підготувати!

Він розгорнув список.

— Кожен клас буде брати участь у трьох видах змагань:

1. Командні естафети йоказьких здібностей.
 

2. Магічні дуелі та індивідуальні виступи.
 

3. Велика битва клубів — командний фінал.

Учні знову загули.

— Також, — продовжив Цукуне, — учні можуть подавати власні ідеї. Команди, творчі виступи, технічні демонстрації, навіть спортивні вистави — усе вітається.

— І не забувайте, — втрутилася директор, — що цей фестиваль — подія, на яку приїдуть гості з інших йоказьких академій.

Рубі шепнула:
— Значить, потрібно буде ще й показати наш рівень…
— І підтримати Цукуне, — додала Мізорі.
— А ще перемогти! — вигукнула Юкі.

Цукуне продовжував:

— Усі подробиці будуть розіслані вчителям. Ваше завдання — почати готувати ідеї вже сьогодні.
І ще одне… цього року фестиваль особливий.

Він підняв руку з браслетом.

— Глава Шкільного Духовного Совета буде брати участь у фінальному видовищному виступі.
Разом з членами Совета.

Учні ще гучніше закричали.

— А це означає, що ви побачите нас усіх у дії! — усміхнулася Курумі, махнувши рукою.
— Ми не підведемо вас, — додала Мока.
— Це буде найкращий фестиваль у всій історії школи! — сказала Юкі.

Директор підняла руку:

— На цьому збори закінчені. Всі — до роботи!

Натовп почав розходитися, але всі були збуджені та натхненні.

Після зборів

Цукуне важко видихнув.

— Ох… це буде непросто.
— Зате цікаво! — сказала Курумі.
— І складно, — додала Мізорі.
— І весело! — вигукнула Юкі.
— І дуже відповідально, — серйозно промовила Мока.

— Ми з тобою, Цукуне, — сказала Рубі, кладучи руку йому на плече. — Ми все зробимо разом.

Цукуне усміхнувся.

— Так. Разом ми впораємось.

Він поглянув на браслет, який злегка світився на світлі.

— Скоро… буде багато битв, багато роботи… але це мій шлях. І я його не боюся.