Розділ 24. Церемонія нового початку

Вечір спускався на академію Йокайів повільно, ніби сам світ готувався стати свідком важливої події. Сонце вже майже торкалось обріїв, кидаючи червонувате сяйво на стародавні стіни школи. Повітря було спокійне, проте в ньому відчувалась легка напруга — очікування.

Після перемоги над Шкільною Радою Цукуне та його друзі повернулися до гуртожитку, щоб привести себе в порядок. Дехто ще мав подряпини після боїв, але на обличчях панувала гордість і задоволення.

Мока стояла перед дзеркалом, поправляючи своє сріблясте волосся. Вона подивилась на Цукуне, який сидів біля вікна, тримаючи свій браслет у руках.
— Ти певен, що варто було перенести церемонію на вечір? — запитала вона тихо.
Цукуне усміхнувся:
— Так. Після всього, що сталося, і ми, і вони заслуговуємо трохи відпочинку. Крім того, хочу, щоб усі йокаї були присутніми. Це не просто зміна ради — це початок нового етапу для всієї школи.

Мізорі Шираюкі сиділа на підвіконні, спокійна, як завжди. В її руках була чашка холодного чаю.
— Хмм… звучить почесно, — сказала вона, злегка посміхнувшись. — Але мені здається, що тебе чекає ще багато турбот, Цукуне.
— Знаю, — відповів він спокійно. — Але тепер у мене є друзі, на яких я можу покластися.

Рубі, яка стояла поруч із Курумі, записувала щось у свій зошит.
— Треба продумати, хто яку посаду отримає, — сказала вона серйозно. — Ми ж тепер — “Шкільний Духовний Совет”, правильно?
Цукуне кивнув.
— Так. Я хочу, щоб це був не просто орган влади, а група, яка дбає про рівновагу між людьми й йокаями. Ми не будемо суддями — ми будемо захисниками.

Курумі засміялася, підкинувши своє рожеве волосся.
— О, тоді я буду головною по креативу! Хтось же має прикрашати зал, організовувати свята і тримати моральний дух на висоті!
Мока злегка засміялася:
— Це тобі пасує.

Мізорі нахилила голову, задумавшись:
— А я… буду відповідальною за безпеку. Як принцеса льоду, я можу створювати бар’єри і захисні конструкції навколо школи. Якщо хтось нападе — ми будемо готові.
Цукуне посміхнувся.
— Прекрасна ідея, Мізорі.

Юкі, що досі мовчала, підняла руку:
— А я хочу бути зв’язковою між студентами та радою. Щоб кожен міг прийти до мене зі своїми проблемами.
— Чудово, — сказав Цукуне. — Саме це нам потрібно.

Коли всі визначились, Цукуне підвівся і сказав:
— Добре, друзі. Настав час іти. Нехай цей вечір запам’ятається всім.

Великий зал школи було прикрашено срібними стрічками, символами єдності та честі. Директор стояв на підвищенні, тримаючи стародавній сувій — символ влади Шкільної Ради. Старі члени ради стояли поруч, хоч і з легкою сумішшю суму та поваги на обличчях.

Коли Цукуне з друзями увійшли, зал вибухнув оплесками. Йокаї, учні, навіть учителі — усі піднялися зі своїх місць.

Директор підняв руку, закликаючи до тиші.
— Сьогодні ми стали свідками того, як сила і справедливість перемогли гордість і недовіру. — Його голос лунав глибоко і впевнено. — Нове покоління несе в собі не лише міць, а й мудрість. Цукуне, підходь.

Цукуне зробив крок уперед, відчуваючи, як серце калатає в грудях. Директор передав йому сувій.
— Віднині ти — новий глава Шкільного Духовного Совета. Бережи цю честь і неси її з чистим серцем.

Цукуне поклонився.
— Дякую. Я обіцяю, що ми зробимо все, щоб школа Йокаїв стала місцем, де кожен може відчути себе в безпеці — незалежно від того, хто він.

Після цих слів він передав знак честі Мокі.
— Мока Акашія — моя права рука. Вона буде стежити за рівновагою та миром між нами.
Мока скромно вклонилася, але в її очах палала гордість.

Далі Цукуне представив кожного члена нового совета. Зал наповнився схвальними вигуками, а директор лише задоволено посміхався.

Коли церемонія добігла кінця, Цукуне вийшов на балкон залу. Нічне небо було всіяне зірками. Поруч підійшла Мока.
— Ти зробив це, Цукуне. — сказала вона тихо. — Ти змінив не лише школу, а й нас.
Він подивився на неї і усміхнувся.
— Ми всі змінилися. І це лише початок.

Позаду них з’явилися друзі. Курумі весело розмахувала прапором нового совета, Мізорі створила в повітрі крижані іскри, що світилися, мов зорі, а Юкі розсміялася, піднімаючи руки догори.

Директор, який спостерігав знизу, лише промовив сам до себе:
— Мабуть, ця школа справді отримала нового духа…

І над академією Йокаїв запанувала нова епоха — епоха Цукуне, який не просто став главою ради, а символом єдності між людьми і йокаями.