Розділ 20. День викриття школьної Ради

  Школьна Рада начинає діяти

Цукуне прокинувся з твердим відчуттям: настав день.
Він глянув на браслет, що блищав на його зап’ясті, і тихо промовив собі:
— Думаю, вони дуже здивуються, коли я зніму браслет і покажу свою силу. Сьогодні ми починаємо діяти.

Він встав, одягнувся і приєднався до друзів-йокаяв. Разом вони пішли до школи. День проходив за звичним розпорядком: кілька уроків, обід, і нарешті збір у клубі фотографії — місці, яке мало стати їхньою операційною.

Клуб фотографії наповнився людьми й технікою. Кожен отримав завдання — все було продумано до дрібниць:
 

Цукуне — «приманка». Він поводився звично: сидів у коридорі, спілкувався з однокласниками, іноді робив дрібні провокації, аби привернути увагу Ради. Таємно він тримався наготові показати силу, якщо знадобиться.

Мока — працювала з акторською частиною плану: привертала увагу Ради й направляла її погляд у потрібне русло, а також підставляла камеру у найпотрібніші моменти.

Курумі — відповідала за «постановку кадру» й відволікання свідків; вона вміло вела себе так, щоб викликати реакцію в людей Ради.

Юкі — фотографувала все підряд: папки, розмови, підозрілі дії. Вона робила серію кадрів, які потім оброблялися для доказів.

Мізоре — спостерігала за входами та виходами; її холодна уважність помічала кожну нову особу, що підходила до Ради.

Рен (Тигер) та інші друзі-йокая — збирали усні свідчення, перевіряли факти й фіксували рухи членів Ради на відео з прихованих кутів. Хтось контролював лінію зв’язку, хтось — передачу файлів на ноутбук.

 

Вони спостерігали за шкільною Радою через телеоб’єктиви й приховані камери. Цукуне виконував свою роль: розмовляв з однокласниками, іноді здавався трохи підозрілим, наче йому є що приховувати. Це підштовхувало Раду займатися розслідуванням — саме те, що їм і було потрібно.

Тим часом у великій залі зібралася Шкільна Рада. Керівники, старші учні й впливові члени ради обговорювали план дій — голосно, рішуче і без сумніву. Вони оновлювали стратегію:
 

Спочатку — опитати кожного його однокласника: з ким він спілкується, чи помітили щось дивне.

Потім — опитати його друзів: перевірити їхні версії, шукати невідповідності.

Наостанок — викликати самого Цукуне на розмову, поставити під сумнів його природу і мотиви.

 

Їхній план був чітким і жорстким: якщо виясниться, що він — звичайна людина, вони оголосять це публічно; якщо ж його сила підтверджується — вони викличуть його на бій 1 на 1, щоб «з’ясувати, яка в нього сила». Так вони збиралися вирішити долю питання раз і назавжди.

У клубі фотографії тим часом команда вже складала докази: обробляли знімки, вирізали кадри, складали хронологію подій. Юкі ретельно підписувала файли, Курумі робила потрібні підготовчі записи для виставки, Мока готувала питання, які треба було підкинути Раді у відповідний момент. Мізоре прикривала підступні входи, Рен контролював обмін інформацією.

Цукуне знав: він — приманка. Але це була контрольована приманка. Він носив браслет; у разі реальної загрози він міг зняти його і перетворитись на вампіра — і показати силу, яку навчився контролювати завдяки манускрипту. Проте поки що він діяв стримано — усе мало виглядати природно, щоб Рада сама себе скомпрометувала.

Весь день пройшов у напруженій, але злагодженій роботі: розмови, спостереження, фото, записи. Коли настав вечір, у клубі вже було достатньо матеріалів — доказів, що показували, як деякі члени Ради діяли нечесно або маніпулювали інформацією.

Цукуне подивився на друзів, відчув приплив впевненості і сказав тихо:
— Завтра їх поставимо на місце. Вони самі себе викриють.

Вони погодилися. План набував форми. І хоча загроза з боку Ради була серйозною, Цукуне вже не боявся показати, ким він став — адже тепер його сила була під контролем, а друзі поруч, готові підтримати й захистити.