Глава 18. День відкритих дверей у школі Йокаїв

Цей день був особливим.
Раз на рік школа Йокаїв відкривала свої ворота для батьків, майбутніх учнів і гостей з усього світу Йокаїв. Атмосфера у повітрі була наповнена хвилюванням і очікуванням — сьогодні все мало бути ідеально.

У внутрішньому дворику, прикрашеному прапорами та ліхтарями, стояв Цукуне. Його очі, хоч і залишалися людськими, мали легкий відтінок глибокого червоного — наслідок тієї сили, що спала в ньому. Тепер він міг контролювати її. Колись цей голос — голос старого директора, вампіра з минулого — пропонував йому силу, щоб урятувати Моку. Тоді Цукуне вагався… Але згодом зрозумів, що сила — не зло, якщо її використовувати для захисту тих, кого любиш.

Він пам’ятав ті слова, що пролунали в його свідомості:
"Якщо ти коли-небудь передумаєш, скажи — 'Я хочу стати сильним, щоб захищати своїх друзів'... І тоді я з’явлюся перед тобою."
Тепер йому вже не треба було цього казати — він сам навчився володіти тим даром. І все завдяки давньому манускрипту, який йому передав сам колишній директор — книга, що навчала контролювати внутрішню силу вампіра, не втрачаючи людяності.

 

Школа кипіла рухом: дівчата прибирали, хлопці наводили лад у залах. Мока стояла біля Цукуне, усміхаючись, але її очі виражали легке хвилювання.

— Сьогодні приїде моя сестра, Кокоа, — сказала вона, поправляючи пасмо рожевого волосся. — І… мої батьки.
— О, чудово, — усміхнувся Цукуне, хоч у середині відчував, як серце б’ється швидше. — Думаєш, їм я сподобаюсь?
Мока посміхнулася лагідніше:
— Якщо говоритимеш так само щиро, як завжди, — вони це відчують.

 

На головному подвір’ї з’явилися карети та портали — приїжджали родини учнів.
Серед них — батьки Моки, Юкі та Мідзоре. Усі троє дівчат виглядали схвильовано.

Мати Юкі — привітна, усміхнена, одразу підійшла до Цукуне, подякувала за те, що він допомагав її доньці.
А от між матір’ю Курумі (Юкі) та матір’ю Мідзоре розгорілася напружена розмова.

— Ти ж бачиш, як твоя донька залицяється до хлопця, якого полюбила моя Мідзоре! — різко сказала мати Мідзоре, холодним голосом, у якому відчувався ледь стримуваний лід.
— Ой, не треба драм, — відповіла інша з посмішкою. — Хіба любов можна забрати? Хлопець сам вибирає, до кого його тягне серце.

Мідзоре лише мовчки дивилася вбік, щоки її налилися рожевим. Цукуне не знав, що сказати. Йому було незручно, але й тепло від думки, що ці дівчата справді дбають про нього.
Мока тихо взяла його за руку.
— Не переймайся, — прошепотіла вона. — Вони просто мами.

 

Коли гомін стишився, до школи прибув новий гість.
Дівчина у звичайному людському вбранні, з темно-каштановим волоссям, несміливо ступила на територію школи.
— Сестро… — прошепотів Цукуне, впізнаючи її.

Так, це була його рідна сестра. Вона приїхала, щоб побачити, як він живе, адже давно не отримувала листів.

— Цукуне? — вона здивовано глянула на нього. — Ти… змінився. Дуже.
Він усміхнувся, трохи ніяково.
— Та є трохи… Мабуть, школа так впливає, — спробував жартувати, але сестра помітила щось у його очах. Той глибокий червоний відтінок, який він не міг повністю приховати.

— Це… не просто школа, правда? — тихо сказала вона.
Цукуне лише відвів погляд. — Ні. Але я тут навчився головному — не тікати від того, ким я є.

 

День відкритих дверей тривав: були виступи учнів, покази бойових навичок, демонстрації магії.
Цукуне показав один із прийомів, які освоїв за допомогою стародавнього манускрипту — контроль аури вампіра. Його енергія здіймалася навколо нього червоним полум’ям, але він тримав її спокійно, точно, не даючи їй вирватися з-під контролю.

Батьки дивилися з подивом і навіть повагою.
Мати Моки усміхнулася.
— Ти маєш гарного супутника, доню. В його очах — не лише сила, а й серце.

 

Коли день добігав кінця, Цукуне стояв на пагорбі, дивлячись на захід сонця. Його сестра підійшла поруч.
— Ти щасливий тут? — запитала вона.
— Так, — відповів він упевнено. — І вперше за довгий час я знаю, для чого мені дана ця сила. Не щоб воювати. А щоб захищати тих, кого люблю.

Вітер легко торкнувся його обличчя. І десь глибоко, у самому серці, тихий голос директора прошепотів:
"Ти зробив правильний вибір, Цукуне. Справжня сила — у серці, а не в крові."