Розділ 10 День Екзамену і таємна стежка

Минуло чотири тижні. Школа жила своїм звичним життям, сповненим несподіванок, емоцій і нових знайомств. Цукуне вже звик до темпу академії для монстрів. За цей час у його житті з’явилася нова подруга — загадкова й холодна Мізоре Шірайюкі. Вони з усіма разом готувались до важливого іспиту.

Того дня вони всі прямували до школи.
— Сьогодні все вирішиться, — сказала Мока, йдучи поруч із Цукуне.
— Головне — не хвилюватися, — відповіла Курумі, з посмішкою дивлячись на Юкі.
— Та хто б говорив, — тихо пробурмотіла Юкі. — Ти вчора цілу ніч нервувала.

Іспит почався рівно о 14:00. Усі зосередилися, працювали напружено. Через кілька годин учні здали свої листочки, і класна керівниця оголосила важливу новину:

— Результати іспиту будуть завтра. Але запам’ятайте: лише ті, хто посяде перші 10 місць, поїдуть на екскурсію в світ людей. Це буде поєднання навчання та відпочинку — пляж, вечірка, розваги. Готуйтеся!

У класі запала тиша. Всі замислились, хто ж ці десятеро щасливчиків? Найімовірніше, як завжди, Мока візьме перше місце. За нею Курумі та Юкі… Але що, якщо цього разу все буде інакше?

Наступного дня вчителька з’явилася у класі з аркушем у руках.
— Слухайте уважно, — сказала вона, — я почну оголошення не з першого місця, а з десятого.

Учні з цікавістю притихли слухаючи вчителя

10 місце — Ічіро Тамакі, демон із крилами, трохи лінивий, але кмітливий.
9 місце — Ханако Сейдзі, напіввідьма, яка ніколи не вчиться, але завжди здає на "відмінно".
8 місце — Рьо Тенґу, хлопець з клану теньґу, що славиться швидкістю та логічним мисленням.
7 місце — Ая Шіно, русалка, яка надзвичайно сильна в науках і дуже тиха.

— 6 місце посів Хацума — людина-кіт, — продовжила вчителька. — А на 5 місці — Рендо, людина-тигр, один із найкращих бійців школи.

Ці імена викликали легке здивування — дехто з них був не надто активний на уроках, але зумів вразити результатами.

— 4 місце — Юкі, — оголосила вчителька.
Юкі задоволено посміхнулася, хоча трохи засмутилася, що не потрапила в трійку.

Напруга зростала. Хто ж залишився?

— 3 місце — Мока Акасія, — пролунало з вуст вчительки.
У класі почувся шепіт здивування. Всі очікували, що вона буде першою.

— 2 місце — Мізоре Шірайюкі.
Мізоре трохи нахилила голову, нічого не сказавши, але в глибині душі була задоволена.

— І нарешті... 1 місце — Цукуне!

Всі завмерли. Потім клас вибухнув враженнями:
— Не може бути! — вигукнула Курумі.
— Цукуне?! — Мока здивовано дивилася на нього.
— Хто б міг подумати, — прошепотіла Юкі.

Вчителька посміхнулась:
— Вітаю всіх десятьох. Через три дні ви поїдете на екскурсію в світ людей. Готуйте речі.

Того ж вечора Цукуне разом із Йокаєм і хлопцями з гуртожитку повернувся додому. Наступного ранку він ішов у бік автобусної зупинки і згадав слова директора:

"Якщо підеш не дорогою, а лісовою стежкою, натрапиш на печеру. Увійдеш туди — побачиш іншу реальність. Час там тече інакше. Ти побачиш події, що відбулися ще до того, як Мока, Курумі й Юкі вступили до школи. Не втручайся. Іди сам."

Цукуне наближався до зупинки, коли раптом почув кроки за спиною. То була Мізоре. Вона йшла мовчки, злегка прикладаючи руку до стовбура дерева. А трохи позаду — Курумі, Юкі і Мока. Вони теж помітили його і зацікавлено рушили слідом.

Біля автобусної зупинки було озеро. Його поверхня на мить засяяла червоним світлом. Цукуне присів на край берега, спостерігаючи за водою. Поряд одна за одною присіли дівчата.

— Гарне місце, — прошепотала Мока.
— Схоже на щось магічне, — додала Юкі.
— А ти що задумав, Цукуне? — хитро усміхнулася Курумі.

Мока легенько вкусила його за шию, Курумі обійняла з боку, Юкі поклала голову йому на плече, а Мізоре тихо обійняла його ззаду. Цукуне на мить закрив очі. Це був затишний момент.

— Мені треба побути самому, — прошепотів він.

Дівчата кивнули і розійшлися.

Цукуне залишився наодинці, сидів мовчки. І тоді почув голос у своїй голові:

"Ти готовий відправитися?"

— Так, я готовий, — відповів він.

Підвівшись, він рушив углиб лісу, тримаючи курс на печеру. Листя шелестіло під ногами. Його серце билося швидше. Він не знав, що на нього чекає... але щось у ньому підказувало — це буде важлива подорож.