Розділ 4 День Гуртків

"Свято гуртків і невдалий від'їзд"

Після кількох насичених днів навчання Цукуне нарешті з усмішкою на обличчі почув від учителів довгоочікувану новину — скоро почнуться канікули! Він радів, бо мав повернутися додому до батьків, трохи відпочити від божевільного життя у школі монстрів.

Але перед канікулами школа вирішила влаштувати День гуртків — своєрідне свято, де кожен учень мав вибрати гурток за інтересами: спорт, музика, футбол, фотографія, шкільна газета і багато іншого.

На уроці вчителька розповідала про це, проте мало хто її слухав — усі шуміли, обговорюючи, у який гурток підуть. У якийсь момент до Цукуне підійшла Мока.

— Може, підемо разом у якийсь гурток? — лагідно запропонувала вона.
Цукуне трохи зніяковів і почухав потилицю.
— Ну... я ще не знаю... — пробурмотів він.
— Ну давай! Буде весело! — Мока посміхнулася так щиро, що Цукуне не зміг відмовити.
— Добре...

Наступного дня вони разом вирушили оглядати гуртки.
На шкільному подвір'ї і в спортзалі проходила виставка: тут були футбольні матчі, там грали музиканти на гітарах і барабанах, неподалік тренувалися легкоатлети, а ще десь фотографи пропонували робити кумедні світлини для шкільної газети.

Цукуне раптом побачив гурток плавання — басейн був великий і яскраво освітлений.

— Моко, я б хотів вступити у цей гурток... Але сам... — трохи зніяковіло сказав він. — Річ у тім, вампіри не люблять воду... Я не хочу, щоб ти почувалася погано.

Мока на хвильку задумалась, а потім весело відповіла: — Нічого страшного! Я все одно буду поруч із тобою!

На змаганнях у басейні вже виступали Курумі та Юкі. Курумі блискуче пропливала дистанції, а Юкі навіть виграла кілька запливів, усміхаючись своїй подрузі.

Цукуне теж вирішив спробувати: стрибнув у воду і почав вправно плавати з одного краю басейну в інший. Він відчував, що плавання допомагає йому розслабитися і забути про всі тривоги.

Вийшовши з води, він витерся рушником і сів поруч із Мокою, яка спостерігала за всім із трибуни.

Та раптом усе змінилося.
До басейну підійшли нові учасниці гуртка — красиві дівчата, але вони виявилися сиренами! Вони використовували свою чарівність, щоб заманювати хлопців і висмоктувати з них енергію.

Вони кинулися до Цукуне, затягуючи його у воду.
Мока кинулася на допомогу, але не змогла увійти у воду — її тіло миттєво заніміло від контакту з вологою.
Цукуне захлинувся, відчайдушно борючись.

У розпачі Мока зірвала з шиї свій хрестик — і перед сиренами з'явилася друга Мока — її вампірська форма.

З люттю в очах вона підскочила до сирен і за мить підняла їх угору однією рукою, рятуючи Цукуне.

Коли все закінчилося, друга Мока холодно поглянула на хлопця.

— Ти знав, що я ненавиджу воду! — крикнула вона.
— Я їй казав! — виправдовувався Цукуне.
— Він говорив! — підтвердили Курумі і Юкі.

Мока з роздратуванням шльопнула Цукуне долонею по щоці. Той, не довго думаючи, шльопнув її у відповідь.

— Я не винен! — вигукнув Цукуне. — Я попереджав її!

Друга Мока хмикнула, насупилася, знову одягнула хрестик — і повернулася звичайна Мока, яка винувато опустила голову.

Після всього цього Цукуне, втомлений, сидів у кімнаті гуртожитку й готувався їхати додому.
Але коли прийшов до автобусної зупинки — на нього чекало розчарування.
Автобус не приїхав. Його не буде аж до кінця канікул...

Усі — і Мока, і Курумі, і Юкі — поїхали додому. Тільки він залишився сам у гуртожитку.

Тієї ночі він сидів на ліжку і думав:
Може, мені справді потрібна сила, щоб краще захищати своїх друзів?
У голові знову пролунав знайомий голос:

— Ти ще сумніваєшся?
— Так... Я не впевнений, — відповів Цукуне.
— Добре. Але ти знаєш, що робити, коли наважишся, — сказав голос і затих.

Цукуне зітхнув і, вкрившись ковдрою, заснув.