32

Кріан

Розповідь обіцяла бути довгою, тож я сів на диван і посадив її поряд з собою.

Глибоко зітхнув, не знаючи з чого почати.

— Одразу як я повернувся в Урденс, мені надали медичну допомогу, вже за кілька годин я почувався значно краще. І щойно стало зрозуміло, що я не помираю, нас всіх відправили відбувати карантин на острів. Всіх тобто ВСІХ: мене, Торна, Ліора, Енжи, солдатів що були тут, лікарів, що надавали мені допомогу, та всіх, із ким ми контактували. Тільки усі інші просто не мали права залишити острів, а я і мої друзі сиділи по одиночних камерах. І справа не у тому, що ми були заразніші за інших, хоча я, потенційно, міг бути, а в тому що над нами тривало слідство. Безкінечні допити по кілька разів на день... Для лікарів і солдатів карантин завершився через два місяці. Для мене, Торна і Енжи через три з половиною, а Ліор вийшов з камери лише через півроку…

— Стривай, а чому ви були під слідством? — не зрозуміла Люба.

— Коли я не з’явився на балу, на якому власне і мали оголосити про мої заручини, моїх друзів запідозрили у викраденні принца. Тож слідство почалося ще до мого повернення. А потім, коли мене таки знайшли, стало зрозуміло що мене ще треба на карантині тримати кілька місяців…Моя колишня наречена, леді Катріна, вона дуже вигідна партія, політично вигідна. Шлюб із нею давав певні шанси на трон сусідньої держави. На тому балу, куди я так і не з’явився, їй зробили чотири пропозиції від іноземних королівських родин. Тож король вирішив не ризикувати і через кілька днів оголосив про її заручини із герцогом Рені, нашим троюрідним кузеном. Теж рідня, але герцог —  це не те саме що брат короля. Як бачиш, моя пиятика з друзями мала серйозні політичні наслідки. А раз є проблема, мають бути і винні…Торна врятувало те, що він спав коли все це сталося. Хоча його кар’єра все одно серйозно постраждала. Енжи врятувало те, що він мені, а відповідно і королю теж, доводиться дальним родичем. А от Ліор… у нього ані родословної, ані політичного впливу, а найгірше те, що це саме він відкрив портал сюди. Тому саме його виставили винним у всьому. Наскільки мені відомо, король розглядав варіант засудити його на довічне ув’язнення. Я просив за нього стільки разів, що врешті-решт король розгнівався на мене і пригрозив стратити Ліора, якщо ще раз почує від мене це ім’я... Аби я лише навчився відповідати за свої вчинки… В тому то й справа, що сам він мене не покарав взагалі ніяк, так наче мене там і не було, коли все сталося…

— Але ж він живий? —  перепитала Люба.

Я й не помітив коли це вона взяла мене за руку, але зараз вона сиділа підібравши під себе ноги і міцно притулившись до мене, а наші пальці переплітались.

—  Так, живий, але не завдяки мені. Це все Еліна. Лора, дружина Ліора, об’єдналася з Еліною, дружиною Торна, а вона… я тобі розповідав про неї, цю жінку ніщо не зупинить. — я посміхнувся цим спогадам, хоча у той час, коли це відбувалося, мені було взагалі не до сміху. — Вони вдвох взяли короля в облогу. Прохання за проханням, аудієнція за аудієнцією… Коли він почав ледь не ховатися по замку, аби тільки їх уникнути, то вони ще й королеву до всього цього залучили. Еліна і королева теж дальні родички і у них добрі відносини. Отже, такого тиску він не витримав і змилувався — п’ятнадцять років заслання на північному кордоні…

— П’ятнадцять років! Нічого собі “королівське милосердя”!

— Ну, це набагато краще ніж страта чи довічне ув’язнення.

Я поцілував її у маківку.

— Але ти так і не розповів де ти зараз живеш, — нагадала вона.

— На північному кордоні.

— І тебе теж?! Скільки років дали? 

— Ніскільки. Мене король взагалі ніяк карати не збирався. Чи, вірніше сказати, вирок для Ліора мав стати і моїм покаранням. Я поїхав на кордон добровільно. Як і Лора. Частково, я зробив це просто назло братові, бо не був згоден з тим, що він ігнорує мою відповідальність за цю історію. Частково, бо побоювався що він передумає, розірве заручини Катріни і Рені, і змусить мене на ній одружитися, а я цього не хотів. Ну і звісно, я хотів підтримати друга. 

Я не надовго замовк, насолоджуючись її теплом і близькістю. 

—  А ти? Що в тебе сталося за цей рік? — запитав я, бажаючи слухати її голос.