Іронія долі, або Хтось із нас летить у портал

15

Люба

Згадка про наречену неприємно вколола.

— Ах, ну так, у вас наречена є.

Тобто, наречена на нього чекає, а він, замість того щоб до неї мчати з усіх ніг, вирішив на мені полежати?! А пітім ще й підлогу вимити, поспішати ж нікуди.

— Ну нічого, знайдете іншу, — приснула отрутою я.

От образа взяла і за його наречену, і взагалі, за всіх дівчат, які чекають, а мужики так з ними поводяться. І за всі вечори, коли я чекала, але так і не дочекалася.

— Такої точно не знайду, — відповів він.

— Ну, так не треба було напиватися перед заручинами до такого стану, щоб прокинулися на чужому дивані.

У нього очі округлилися від подиву, ніби він уперше почув, що між скотською поведінкою та її наслідками є якийсь логічний зв'язок.

— Цікаво де, а головне в якій компанії, Ви пили, що вивалилися з цього вашого порталу на мій диван наполовину роздягненим? — мабуть, можна було б і промовчати, але “Остапа понесло”.

 —  На що ви натякаєте? — він уважно, примружившись, подивився на мене і голос його змінився.

— На те, що Ви алкоголік та бабій. Напилися десь, загуляли, приперлися до мене, і тут теж приставати почали, — я, непомітно для себе, з кожною фразою говорила дедалі голосніше. — Вашій нареченій пощастило, має шанс побачити що Ви таке ще до весілля. Сподіваюся, вона цим шансом скористається. Але Вам мало лише їй життя зіпсувати, Ви ще мені його зламали!

Потрібно було мені промовчати. Обличчя його, з кожним моїм словом, ставало все жорсткішим. Він повільно підвівся і підійшов до мене. Десь на краю свідомості промайнула думка: "Зараз він мене приб'є".

— За яким правом Ви мене звинувачуєте?... — формально це було питання, але за інтонацією, скоріше, загроза.

—  Ви і мені "заручини" зіпсували. Все через Вас.

Він свердлив мене гнівним поглядом. Напевно, чекав, що я збентежуюся або злякаюся, і почну вибачатися. Не дочекається! Я дивилася йому в очі і не збиралася відступати. Так ми й стояли один навпроти одного й грали у дивоглядки.

—  А мені здалося, —  почав він повільно, після довгої паузи, з погрозою в голосі, —  що ваш наречений не довіряв Вам ще до моєї появи. Певно, мав на те причини.

—  Знаєш що, йди ти на ...

Я підстрибнула від різкого звуку, так і не закінчивши. Який же неприємний у Скайпа звук виклику. Є шанс лишитися заїкою, за підсумками сьогоднішнього дня. Добре, хоч цей ненормальний мене на підлогу не повалив знову. Так, мамо, вмієш ти зателефонувати вчасно.

Я бочком протиснулися між Кріаном та столом до ноутбука і прийняла виклик.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше