4

Кріан

— То що там із сім'єю нареченої? — подав голос Енжи, який до цього був занурений у свої думки. — Герцог Ганнський, звичайно, знаний і вельмишановний, але Ганна криииихітна, — Енжи глянув на мене крізь пробку від пляшки, немов крізь підзорну трубу, — з якої радості йому цілий принц у зятя дістанеться?

— О-о-о! Справа не в герцозі, а в його дружині, яка приходиться сестрою кому? — Торн застукав долонями по столу, зображуючи барабанний дріб.

Його взагалі вся ця тема неймовірно захоплювала. Мабуть, якби женили не мене, а якогось іншого, абстрактного, брата короля, я теж радів би тому, як же вдало склалися обставини, і тому, який вигідний для корони має бути шлюб.

— … Його величності, королю Нодії! — закінчив Торн, — Тому самому королю Нодії, який мав трьох законних спадкоємців, та всі вони за чотири роки в могилу зійшли. А у старого від цього здоров'я похитнулося. А перша у черзі на престол після його смерті — Катріна Ганнська. — Торн вкотре розлив вино по кубках. — А це що означає? — Торн взяв ефектну паузу, не розраховуючи, що хтось спробує відповісти на риторичне запитання.

— Що? — запитав Ліор.

— Що може статися так, що через рік, наступної Довгої Ночі, Йоговисокість, який годину тому голим задом виблискував у басейні, цим самим задом сидітиме на троні Нодії!

— Навіть так… — Ліор був вражений моїм потенційним кар'єрним ростом.

— Навіть так, — підтвердив Торн, — і тоді не ходити більше нам усім разом у терми. Тож треба випити за традицію, доки вона не перервалася! — Торн підняв кубок і всі його підтримали.

— А може статися так, — вимовляти слова чітко було страшенно складно, але я намагався, — що наступної Довгої Ночі, я сидітиму по вуха в багні у військовому таборі десь у Нодії, намагаючись сісти на цей трон. Або гнити у цьому самому багні, якщо сісти на трон у мене не вийде...

Я осушив кубок у тиші, що тяжко лягла на кімнату.

Я вперше промовив уголос свої страхи, бо знав, що ніде, окрім цього місця та цих трьох людей, не зможу про це сказати. Нікому, крім них, не можу зізнатися в тому, що мене лякає перспектива, що відкривається. Я боюся, що Нодія не визнає мене королем і я опинюся втягнутий у громадянську війну в незнайомій країні. А ще… я не хочу правити. Мені ніколи не призначалася корона. Саме тому я міг обирати собі друзів без огляду політику, тому міг дозволити собі пиячити в термах без охорони. Я ніколи не заздрив братові, який був позбавлений всього цього, але натомість мав трон і відповідальність за життя мільйонів підданих.

Може, й зараз не варто було це говорити, але алкоголь занадто розв'язав мені язика.

Я налив собі вина.

— А може статися так, що король Нодії проживе ще багато років, одружується ще раз і наробить купу діточок, — я наповнив решту кубків. — За короля Нодії, довгих років йому!

Задзвеніло срібло.

— Н-не можна, — Торн підвівся, погойдуючись і розливаючи вино по спорожнілих кубках. — Не можна випити за здоров'я чужого короля і не випити за здоров'я свого! За здоров'я короля!

— За короля! — хором підтримали всі.

— Ну тоді, — тепер вино розливав Ліор, — вип'ємо за майбутнього ...

— Т-с-с, — Торн приклав палець до губ.

— Т-с-с… — погодився Ліор, повторивши його жест і продовживши пошепки, — за можливого майбутнього короля Нодії, Кріана Пе.. Першого? — уточнив Ліор, дивлячись на Торна.

Торн на мить задумався і ствердно кивнув.

— … Кріана Першого, — пошепки закінчив він, наливши мені при цьому до країв. — До дна!

І ось тоді я остаточно втратив зв'язок із реальністю.

Пам'ятаю ще, як Ліор та Енжи намагалися давати поради щодо сімейного життя. Точніше, Ліор розповідав як вибрати дружину, так, ніби я мав вибір, а Енжи ділився досвідом як остаточно і безповоротно шлюб зіпсувати. Торн клював носом у сусідньому кріслі.

— Торн, Торн, нам з тобою кудись треба... було...

— Так, ага, зараз… — махнув рукою він, не розплющуючи очі.

Я на мить закрив очі в надії що кімната буде обертатися не так сильно і… все…