1

Кріан

— Кріан, невже, ти зрадиш нашій традиції? Багаторічній традиції, прошу зауважити! Ліор вже у Енжи і вони чекають на нас, — Торнвальд не збирався приймати відмову. —  Чи не ти мені казав, що традиція — одна із основ королівської влади... —  пафосно і злегка переграючи продовжив він.

Взагалі, називати мене, брата короля, на ім'я і на "ти" неприпустимо. Навіть наодинці, навіть у моїх особистих покоях. Але Торнвальд, Ліор та Енжи — мої найкращі друзі з часів кадетства, і для них я завжди робив вийняток.

— До того ж, — не здавався Торн, — якщо чутки не брешуть, то, можливо, це наш останній шанс зустріти Довгу Ніч у термах.

—  Які чутки? — спитав я, хоча чудово розумів, про що він.

—  Ну як які? Чутки про твоє одруження!

— Ти, Торне, одружений, але це не заважає тобі йти в терми, — відповів я, не бажаючи швидко здаватись у суперечці.

— Але моє одруження не призводило до таких… можливостей.

 Торн мав рацію. Мій майбутній шлюб, справа виключно політична, відкривав мені можливості абсолютно неймовірні, а разом із ними й величезні зобов'язання. Хто знає, куди ці можливості та зобов'язання приведуть мене через рік?

Я важко зітхнув, сподіваючись, що Торн не помітить.

—  Не вийде, —  я знову похитав головою, —  Мені треба сьогодні бути на балу з нагоди Довгої Ночі. І зробити оголошення, після якого чутки перестануть бути чутками.

—  Значить не брешуть, —  усміхнувся Торн. — Тим паче треба йти. О котрій бал?

— Початок о дев'ятій.

—  От і чудово! Якщо зараз вирушимо, то прибудемо до третьої години. О восьмій повернешся прямим порталом до палацу. За годину підготуєшся, перевдягнешся і о дев'ятій будеш вражати всіх на балу. —  Торнвальд вже склав план. — Я сьогодні порталом у Дагомею вирушаю, тож теж раніше піду.

Я сумним поглядом окинув письмовий стіл, завалений документами, які  “потребують моєї невідкладної уваги".

Минулої ночі, як і весь тиждень до цього, провів над документами, але здавалося, що їх ставало тільки більше. Звіти, кошториси, прохання...

— Ех, гаразд! Пішли! - погодився я.

Мені потрібний був відпочинок. Відпочинок не лише від паперової роботи.

Занадто привабливо це звучало, провести кілька годин компанії близьких друзів, без етикету, нескінченних лестощів і двоєдушності, які були невід'ємною частиною життя при королівському дворі.

Я вдягнув каптан із срібними гудзиками, пристебнув пояс зі шпагою, зверху накинув темно-сірий вовняний плащ. Ми покинули мої апартаменти і попрямували до підземелля, де знаходилась зала з портальними арками.

— Тобі навіщо у Дагомею?— спитав я на ходу. — Ти збожеволів, на інший континент порталом у Довгу Ніч вирушати? Енергії, звичайно, менше витратиш, але зате точність цієї ночі паршива. Не боїшся, що портал тебе викине десь над океаном за кілька миль від берега?

— До Дагомеї я вирушаю як член дипломатичної місії. Еліна вже два тижні там, чекає на мене, поки я тут справи передавав. Я обіцяв їй, що Довгу Ніч разом проведемо, — Торн усміхнувся, як він робив щоразу, коли говорив про свою дружину. — І ні, з глузду не з'їхав, підготував заздалегідь телепортаційний камінь, — Торн показав на синій кристал, що висить на його шиї.— Це тобі не прямий портал із його величезними енерговитратами та випадковими перешкодами.

— А чому не портальними арками? — Запитав я.

— Я порахував, скільки переходів буде — п'ять! З них три платні. А якщо ще й чекати доведеться між переходами? Виявилося, що на інший континент телепортаційним каменем простіше, хоч і дорожче.

Терми знаходилися у замку Енжі. Портальної арки в його замку не було, тому ми мали дістатися до порталу найближчого містечка, а звідти — верхи в замок. Краще провести півгодини в сідлі на свіжому повітрі, насолоджуючись прогулянкою, ніж півгодини відновлювати енергію витрачену на прямий портал.

Дорогою до портального залу нам час від часу зустрічалися метушливі слуги: розставляли меблі, прикрашали замок квітам, натирали канделябри…

— Схоже, великий бал буде, — зауважив Торн.

— Навіть занадто,— похмуро відповів я.

Не любив я цих балів ніколи. Зазвичай мене не змушували бути присутніми, але на сьогоднішньому балу мали оголосити про мої заручини з Катріною Ганнською, так що мені ніяк цього не уникнути . Сама леді Катріна, здавалося, була дуже зацікавлена майбутнім балом. На спільному обіді, який королева-мати влаштувала два тижні тому, для того, щоб "майбутні чоловік і дружина проводили більше часу разом", вона з великою цікавістю розпитувала про те, хто буде на балу, яких музикантів запросили, як прикрасять зал… Стосовно мене її цікавило лише одне — у що я буду вдягнений. Вона хотіла щоб наші вбрання доповнювали одне одного. Коли я чесно відповів, що не знаю, тому що ще не замислювався про це, її гарні губи невдоволено скривилися.

Біля входу до портальної зали я взяв двох офіцерів у супровід, покидати палац зовсім без охорони не належало. Знайшовши потрібну арку, активував її і зробив крок у ртутну поверхню порталу за охоронцем.