Розділ 4

— Ромео тут! — урочисто, на кшталт глашатая, вигукнула Мальвіна, зобразивши глибокий церемоніальний уклін: відставивши ніжку та побовтавши в повітрі ручкою, немов у ній був затиснутий капелюх із пір'ям.

Появу Князевича зустріли гробовим мовчанням.

Але ж… всі дивилися не на нього...

Мальвіна, попою відчувши свій бенефіс, не розгубилася і, розпрямившись, словами Шекспіра вигукнула:

— На цей бенкет старовинний Капулетів... — вона повела рукою, — ступай туди!

Риси обличчя Князевича загострилися, Мальвіні впало в око, як смикнулися його щоки — жовна заходили попід шкірою. Поглядом цього Ромео можна було пронизати сталеві двері сейфа в найнадійнішому банківському сховищі.

А потім він всміхнувся.

«Яка… нехороша посмішка», — подумала Мальвіна.

— Підемо на бал... — знову-таки словами Шекспіра сказав Князевич, підхопивши Мальвіну під руку та зазирнувши їй в очі. Глибоко-глибоко. Так, що в бідолашної дівчини раптово пересохло в горлі й серце забилося в гарячковому ритмі джайву... — ...але не на огляд зібрання, а заради тієї, хто вищий за слова.

Вічність тиші розірвав перший сплеск.

— Браво! — вигукнув режисер Блазнюченко, підкріпивши свої слова оплесками. — Просто чудово! Варто внести таку сцену в фільм.

Усі разом зашуміли, хтось розсміявся. Мальвіна з хвилюванням дивилася на цікаві погляди, що супроводжували їх, поки Князевич вів її до столу.

Жахливо! Але в конференц-залі було хоч греблю гати вродливих, гарненьких й просто симпатичних дівчат. Мама, мабуть, познущалася, набравши в знімальну групу суцільно «клієнток» для специфічних послуг доньки. Та тут у яку не ткни — у кожної, після погляду на її «Ромео», в очах виблискувало якщо не два карати, то пара сотень мегават! Мальвіна мимоволі міцніше вчепилася в лікоть Князевича, змусивши його подивитися на неї з іронією. Щоправда, він нічого не сказав. Лише підвів до одного з крісел на коліщатках, що стояли в другому ряду за тими, які оточували довгий овальний стіл. У перший ряд зіркун сів сам, повернувшись до асистентки спиною.

"Ну, оце тобі моє ні! Не сховаєшся!" — Мальвіна швидко пересіла вбік, змістившись на кілька поки ще порожніх крісел так, щоб бачити обличчя Князевича. Очей із нього вона спускати не збиралася — нехай тільки спробує подивитися на якусь особу трепетної вдачі хоч кілька секунд поспіль! У полі його зору має бути тільки Джульєтта. На цю думку Мальвіна з незрозумілим сумом зітхнула. Що це з нею? Дівчина помотала головою, намагаючись відігнати ману: начхати, що в її боса очі красиві та фігура ладна... уся така мужня... Чорт! Дівчина з силою ляснула себе долонею по лобі, аж-но зірочки з очей бризнули.

Коли вона відняла руку від обличчя, то негайно загрузла в погляді карих очей, про які думати їй за посадовою інструкцією не належало. «Що не так?» — читалося в погляді Князевича. Мальвіна відчула, як щоки наливаються гаряче-червоним. Від остаточного конфузу її врятував режисер, який сів поруч з актором.

— Ми можемо починати. Чому я не бачу Джульєтту? Увага! Хтось бачив Кусайко?

Пославши Мальвіні чарівну посмішку, від якої у дівчини ледь не підігнулися ноги, її врятувало тільки те, що вона сиділа, а так — точно б впала на підлогу, Князевич повернувся до режисера й акторів, які поспішили зайняти місце за столом.

— Петре Іллічу, я її набирала — вона вже йде! — відгукнулася одна з помічниць режисера.

Інша помрежка — прекрасна діва в модному сарафані до підлоги — поквапилася до об'єкта, що охороняється Мальвіною. Озброєна стосом надрукованих сценаріїв, вона наївно думала, що шлях до висхідної зірки романтичного кіно буде гладким.

«Ха-ха» тричі! Мальвіна швидко прибрала підставлену ніжку і підхопилася, нібито допомогти дівчині, яка — ой-йой! — падала. Насправді ж вона спритно відвела свою жертву вбік від Князевича, який нічого не помітив — він у цей час тихо говорив із режисером.

— Я передам, не хвилюйся, — сказала блакитноволоса інтриганка, забравши у постраждалої помічниці кілька сценаріїв. — Ти поки посидь. Треба ж бути обережнішою, берегтися якось!

На щастя, помрежка не зрозуміла, що стала жертвою диверсії, і приголомшено проводила поглядом моторошне «диво» материнської любові. Та чого приховувати, зблизька Мальвіна мала ще більш шоковий вигляд, ніж здалеку. Дивна блузка справляла неповторний кольоровий ефект.

— Гей! — крикнув режисер, коли Мальвіна поклала перед ним сценарій. — Ліс-савета! Ти мало що не цнотою клялася, що зараз буде нам Джульєтта! — Актори засміялися — Блазнюченко вільно процитував п'єсу, трохи розрядивши загальну напругу. — Де Кусайко?

Двері відчинилися, і дівчина, що з'явилася, вигукнула:

— Ось вона я!

— Як ґаву серед голубиної зграї, і в натовпі її одразу відрізняю... — ледь чутно пробурмотів Князевич, якому Мальвіна в цей момент якраз підкладала сценарій. Вона вражено подивилася на актора, здивувавшись, з чого це раптом він так перекрутив слова Великого Барда?

А потім Мальвіна глянула на Джульєтту...

Вилаятися так елегантно, як Князевич, вона не змогла.

Хамська левиця із зіпсованою сумочкою й блискучим частоколом білосніжних зубів ефектно приземлилася в крісло навпроти кароокого актора.