Розділ 3

Естетично невразливих та охочих проїхатися в одному ліфті з Мальвіною в холі не знайшлося, а ті, хто були, вважали за краще зачекати наступного. Коли двері зачинялися, з холу донеслися захоплені вигуки, на які задоволена собою дівчина уваги не звернула. Ах! Як мало часу для радощів в неї залишилося.

Майбутня робота абсолютно не надихала. Реальність, хай їй грець, одразу ж вирішила пробити діру в ейфорії персональної асистентки Князевича та підсунула їй дзеркало. Особливо «доставляв» життєрадісно-гнійний колір блузки — у парі з неоново-блакитним волоссям вони забарвлювали від природи білосніжну шкіру Мальвіни дивовижними кольоровими рефлексами. Який-небудь ван Гог відгриз би собі друге вухо, аби не втратити таку модель. Може, вона б навіть погодилася позувати, пообіцяй художник, що напише її гарненько. Власна зовнішність Мальвіні категорично не подобалася. Мама — зла. Та її супер-Ромео вдруге не глянув би на Мальвіну і без цих моторошних одежин та експресіоністського кольору волосся!

Пів хвилинки таких міркувань і ось — нова співробітниця «OnsetOfCharm» забула про свою перемогу над братом. Нещодавня радість випарувалася, як безплатний інтернет-трафік. Ліфт задзвенів і відчинив перед нею двері в незвіданий та сповнений небезпеки світ зірок шоубізнесу, де Мальвіні належало тягатися за найзірковішим його мешканцем. Ходити хвостом за Марком Князевичем та відлякувати безтурботних мошок, що летять на світло його харизми.

Перша зустріч із хижаком, точніше хижачкою, трапилася тут же, біля ліфтів. Не встигла Мальвіна пройти й трьох кроків, як назустріч їй вирулила ефектна панянка з високим стаканчиком кави в сліпучо-білих, гідних досвідченої левиці, зубах. Руки в панянки були зайняті сумочкою — щось вона в ній шукала... До тієї миті, коли підняла голову на звук стулок ліфта, що зачинилися. Побачивши всю таку, готову до виконання робочих обов'язків Мальвіну, панянка викотила очі та зробила необачний судомний вдих.

— Ааах-хщ! — «левиця» захлинулася кавою і, забувши про обережність, розтиснула зуби.

Стаканчик із недопитим лате звалився у відкриту сумочку богині шоубізнесу.

З жахом Мальвіна, наче під збільшувальним склом, помітила, що в дівиці сіпнулося око. «Ой-ой!» — тільки й встигла подумати мрія імпресіоніста.

Постраждала від вигляду блакитновласки дівиця проковтнула ту частину кави, що все-таки потрапила всередину, а не назовні, мальовничо прикрасивши дизайнерську блузку.

А потім... потім вона відкрила своє... еее-е... рот. І заволала дзвінкіше за пожежну сирену, на радість мимовільних свідків — пасажирів другого ліфта, який якраз зупинився на поверсі.

— ААААА! — звукова хвиля ледь не зірвала капюшон кенгурушки з голови хлопця, який вийшов із ліфта.

Якби голосок у «богині» був трохи вищим, скло в сонцезахисних окулярах незнайомця потріскалося б. А так — у Мальвіни розболівся зуб під свіжою пломбою.

— Ах ти ЧУПЕРАДЛО! Та я тобі!.. Та я з тобою...

— О, ви збираєтеся це викинути? — хлопець в окулярах зробив крок до розгніваної «богині» і ткнув пальцем у стаканчик, що стирчав із зіпсованої сумочки. Зіркова дівиця сторопіла, забувши, що щойно хотіла сказати.

На розчарування свідків скандалу, ліфт безжально зачинив автоматичні двері й потягнув їх до інших висот, залишивши учасників сцени втрьох.

Хлопець голосно відсьорбнув із маленького стаканчика, у яких зазвичай продають еспресо. Мабуть, він розжився ним у кавовому автоматі в холі.

«Богиня» від обурення забулькала, вторячи звукам, що їх видавав незнайомець — він якраз завершив пиття, поставивши галасливий фінальний акорд.

— Будьте ласкаві, викиньте це для мене! — хлопець поклав свій стаканчик у сумочку дівиці й коротко глянув на неї, піднявши окуляри. Її булькання стало гучнішим, мало не панічним.

Мальвіна героїчне обличчя хлопця не побачила — вона стояла за кілька кроків позаду нього і витріщалася на сцену, в якій за якусь пару секунд вона з головної героїні перетворилася на непомітну статистку. Утім, їй це було тільки на користь — скандалити з дівицею не хотілося. Нерви варто було поберегти.

Але несподіване заступництво незнайомого парубка приємно ятрило душу. На жаль, для мрій і приємних переживань поруч із розгніваною жертвою її робочого іміджу було не місце і не час. За прикладом Скарлетт О'Хари, Мальвіна вирішила: «Я подумаю про це завтра!» і поквапилася винести ноги, випередивши хлопця. Якщо «богиню», не дай Боже, шляк трафить — нехай він їй першу допомогу надає. А особисту асистентку Князевича чекають великі справи! Ну, і розгнівана мама...

На подив Мальвіни, таємничий незнайомець, що так героїчно врятував її зад у безрозмірному комбінезоні, простував за нею. І підозрілий погляд, кілька разів кинутий дівчиною назад, хлопця не зупинив!

Мальвіна пішла на хитрість. Пригальмувала на майданчику з табличним покажчиком, начебто роздумуючи, куди треба йти, а коли переслідувач зупинився поряд — різко рвонула коридором до кабінету матері, до якого увірвалася навіть без стуку.

— Фух! — дівчина помахала долонькою на спітніле й напевно розчервоніле обличчя.

Алла Григорівна стояла біля шафи з якоюсь текою в руках. Вона повернулася на шум й з несхваленням подивилася на доньку:

— Ага... А ось і ти. Запізнилася! — мати пройшла до столу та поклала на нього теку. — Добре, що Марк...