22. Цього не може бути

РОМА

Коли я розплющив очі, то побачив, що Яра лежить з заплющеними очима на моєму плечі. Вона була така мила і домашня, що це викликало усмішку. І я навіть не думав про те, підтвердження чому вчора отримав, а може треба було б…

Я легенько торкнувся губами її губ і вона розплющила очі та усміхнулась мені:

— Доброго ранку! 

— Доброго, лисичко, — я чмокнув її в носик, мені весь час хотілося цілувати її, але я трохи переживав за вчорашнє, чи я не переборщив для першого резу, але вона була така бажана... — Як ти почуваєшся? 

— Чудово! Найкраще в світі, — вона потерлася об мою руку, як кішка. 

— Це добре, — я усміхнувся, погладивши її. — Тоді йди в душ, я приготую сніданок…

Коли Яра встала з ліжка, обмотавшись в підковдру, це виглядало сексуально і мило одночасно. Вона була ледь червона.

Я встав, коли вона вже пішла, одягнувся і пішов на кухню…

***

Коли я знайшов мобільний вже перед самим нашим виходом, помітив, що мені багато разів дзвонили з роботи. Причому, з різних відділів. 

— Схоже, на роботі якесь ЧП, — сказав Ярі. — дуже багато викликів. Тобі треба зараз заїжджати додому? Не образишся, якщо відвезу тебе і поїду в офіс? А ти підʼїдеш, як будеш готова?

— Так, я не проти, — вона усміхнулась. — Не хвилюйся через це. 

— Добре, — я усміхнувся. — Скоріш за все це щось не надто суттєве…

***

Я завіз Яру, як і казав, і поїхав до офісу. Насправді мені ще ніколи за всі ці роки не дзвонило стільки співробітників з самого ранку, тож я підозрював, що все ж трапилось щось доволі серйозне. Але не хотів, щоб Яра переживала.

Я припаркував машину і поїхав на ліфті на свій поверх. Коли вийшов і побачив співробітників, ті виглядали пригніченими. Один із них підійшов до мене і тихо сказав, кивнувши у бік мого кабінету:

— Там ваш брат…

Я зітхнув. Ну, це цілком в дусі Руслана — відчути, коли в мене максимально хороший настрій, і прийти якось напаскудити. Цікаво, що це буде цього разу, що його знову не влаштовує?

— Дякую, — я кивнув співробітнику, це був хлопець з айтішників, і пройшов до кабінету. Увійшов до приймальні і очікував побачити Руслана тут, але тут його не було. Я озирнувся і пішов далі — до мого кабінету. Невже в нього вистачило нахабства зайти туди отак без спросу? 

Я зайшов всередину і побачив, що Руслан сидить за моїм столом і щось читає у моєму комп’ютері. Побачивши мене, він і оком не моргнув, продовжував займатися своїми справами. 

— Якого біса? — спитав я якось втомлено. — Що ти тут забув? 

— Тепер це мій кабінет, — сказав він. — Але ти можеш забрати свої речі, звичайно. 

— В якому сенсі твій? — не зрозумів я. 

 — Тепер у мене контрольний пакет акцій, — відповів Руслан, простягаючи мені теку документів.

— Яким чином? — я почав гортати документи. — У тебе не може бути контрольного, у нас із тобою однакова кількість акцій і більшість інших акціонерів була за мене.

 — Ну от була за тебе, а тепер за мене, — він знизав плечима.  — До того ж, фірмою не може керувати людина, проти якої порушено кримінальну справу. Так від нас усі клієнти порозбігаються…

— Яку ще нафіг кримінальну справу? — не зрозумів я. Я завжди працював чисто, не відмивав жодної копійки. Так мені було спокійніше. Тож я був впевнений, що ніяких порушень там бути не може. 

 — А ось, поглянь, — він простягнув мені якісь папери. — Тебе викликають, разом з твоєю помічницею, вона, скоріше за все, допомагала тобі у твоїх махінаціях. Вона ж твоя коханка… Треба дізнатись про неї детальніше… 

Я не міг допустити того, щоб він наблизився до Яри. Знаючи його методи, це може бути не тільки рознюхування, він може загрожувати її безпеці… 

— Яра не моя коханка, вона давно зосереджена на шоубізнесі, це підтвердить будь-хто, — сказав я насуплено. Чорт, головне за будь-яку ціну виплутати звідси її… Все інше не має такого значення…

В той момент я думав, що всі головні негаразди вже на мене вивалились, і що гірше не буде. Голова почала працювати над вирішенням проблем, але… Чорт, як же я помилявся, коли думав, що моя головна проблема — це куплена поліція і загроза кримінальної справи…

ЯРА

Я почувалася найщасливішою людиною в цілому світі. В уяві вимальовувала картини нашого з Романом майбутнього, аж до весілля і народження дітей.  Можливо, я вже сьогодні завагітніла?... Мене трохи хвилювала ця думка, але з іншого боку, мені не було страшно. Думаю, з Романом, ні, з Ромою, я готова до цього. Я наспівувала собі під носа, перевдягаючись і збираючись на роботу, і хоча ми з Романом розсталися зовсім недавно, я вже встигла скучити за ним і з нетерпінням чекала на зустріч. 

Та коли я приїхала до офісу, на мене всі якось дивно поглядали. Так, що я навіть подумала, що хтось дізнався про наші з Романом стосунки. І про те, що вчора було між нами. Але вирішила не звертати уваги на ці переглядання.

Пройшла в приймальню і побачила, що саме в цей момент відчиняються двері Романового кабінету і він виходить звідти. Мені здалося, він чимось засмучений.