15. Нічне листування

ЯРА

Я так очікувала, що він мене поцілує… Мабуть, це було по-дурному, бо Роман ясно дав зрозуміти — між нами нічого бути не може. Але ж трапляється іноді диво. Особливо, коли людей притягує одне до одного, немов магнітом…

Та дива не сталося, і нічого між нами не змінилось… Може, я просто сама придумала ці почуття і повірила, що вони реальні? Треба забути про нього. Ну, повеністю забути не вийде, адже ми будемо весь час бачитись на роботі. Але в той час, коли я не поряд з ним,  мені треба перестати згадувати його. Можливо, ці три дні, проведені на зйомках, допоможуть це зробити..

***

Наступного ранку Віталій заїхав за мною, хоча я й казала, що можу поїхати автобусом разом з іншими учасниками знімальної групи, та він не став мене слухати.

 — Я все одно їду туди ж, то чому не підвезти тебе? — сказав він. — Дорогою якраз обговоримо концепцію кліпу, це дуже важливо! Заощадимо час, бо все одно довелося б усе це тобі розповідати. 

Слово “концепція” звучало якось загрозливо. Мені не залишалося нічого іншого, як погодитись. І от ми їхали за місто, за вікнами був чудовий сонячний день, вже не такий спекотний, як улітку, але й не холодний, як восени. 

Я все чекала, коли Віталій почне говорити про робочі моменти, але він розповідав про свій останній концерт, і здавалося, зовсім забув про те, що мав “наставляти” мене. 

Я слухала, не перебиваючи, та коли у розмові виникла пауза, все ж запитала:

 — Ви згадували про концепцію кліпу, я б хотіла детальніше про це дізнатися…

— А, так, так, — він закивав. — Ти матимеш грати художницю. Відсторонену від світу. А я співатиму про кохання до тебе. І про те, яка ти недосяжна, навіть коли ніби й дуже близько.

 — Отже, мені потрібно не помічати ваших почуттів? — уточнила я. 

— Коли я думав про цю героїню, я розумів це так, ніби вона дійсно нічого не помічає. Але тут важлива причина. Причина в тому, що для художниці її картини і той світ в них ближчий за реальний. Але в фіналі буде одна сцена, де герой поцілує її і вона вперше подивиться на нього. Це фінальна сцена кліпу. Далі глядачі матимуть самі придумати, що сталось з героями. Типу відкритий фінал. 

 — Зрозуміло, — я кивнула. — Це цікава ідея! 

Подумала, що в чомусь історія героїв схожа на нашу з Романом…

                                               ***

Коли перший день зйомок підійшов до завершення, я почувалася вичавленим лимоном. 

 —  Не знала, що праця акторів така складна, — сказала Віталію. — В офісі працювати набагато легше…

— А це ще тільки перший день зйомок. І знімаємо просто кліп. Уяви, що відбувається, коли знімаєшся в повнометражному фільмі, або, не дай Боже, в серіалі. Та ще й в головній ролі… — він усміхнувся. — Ну, я більше люблю музику, однак пару разів знімався в фільмах в ролі себе. Це називається камео. 

 — Це мабуть, дуже цікаво, — я теж усміхнулася. — Не хотіла б бути ні акторкою, ні співачкою. Це величезне емоційне навантаження. 

— Я думав, тобі все ж хоч трохи подобається акторство, — сказав він якось засмучено. — Все ж, тобі це дано, я одразу побачив в тобі талант.

 — Мені подобається, саме той момент, коли я граю роль, — відповіла я.  — Але він такий короткий, а стільки часу займає уся ця підготовка..

— Ну, це правда, — він кивнув. — Але результат того вартує, хіба ні? Ходімо, я пригощу тебе смачною вечерею, поруч з нашим готелем є дуже хороший ресторан... 

РОМА

Я здав всі звіти, пʼятниця була доволі важким днем. Треба було все остаточно звірити і подати, ну, ми з Ярою вчора проробили велику роботу, тож сьогодні лишалось не так багато. 

Я завершив роботу навіть вчасно, близько сьомої. Потім поїхав додому. Вже коли був в квартирі, дістав мобільний і зазирнув в інстаграм. Зазвичай не дивився туди, але сьогодні цілеспрямовано збирався поглянути на профіль Тополі. Той любив викладати сторіси про процес зйомок. Яра точно має бути на тих сторісах.

Я почав гортати сторіси.Побачив кілька зі зйомок, в тому числі там була і Яра в красивій сукні, з професійною зачіскою і макіяжем, вона здавалася якоюсь трохи незнайомою, і в той же час рідною. Далі я побачив фото з ресторану, де Тополя, певно, вечеряв. Пляшка вина і два келихи натякали на те, що він за столом не сам. І справді, на останньому знімку я побачив жіночу руку, повністю фігура не увійшла в кадр, та по маленькій срібній каблучці я упізнав Яру. 

Вона пішла з ним в ресторан. Це вже точно були не зйомки… Чомусь це шокувало мене. Ні, я авжеж сам відштовхував Яру, бо ми з нею не могли бути разом через декілька причин. Але я не очікував, що вона піде з ним на побачення… 

Я відкрив наше з нею листування, тут ще нічого не було не робочого. 

"Привіт, як зйомки?" — написав і стер. Ні, ну це звучить по-дурному. Я хіба хотів показувати, що ревную? 

Я спробував написати ще декілька варіантів фраз, але щось нічого доброго з того так і не вийшло. В якусь мить раптом помітив, що Яра була онлайн. Значить, вона скоріш за все помітила, що я тут щось писав. Щоб не виглядати ідіотом, треба було таки щось відправити. 

І я врешті-решт відправив їй той перший варіант повідомлення. Не буду видавати факт того, що бачив ті кляті сторіси. Просто поговорю з нею ні про що.