12. Він не в моєму смаку, а ти не застарий!

ЯРА

Я повернулася зі зйомок уже в кінці робочого дня. Ще мала переглянути електронну пошту, і якщо будуть важливі листи, переслати їх Роману. Але як тільки сіла за свій стіл у приймальні і увімкнула ноутбук, з кабінету шефа вийшов якийсь чоловік, якого я раніше не бачила. Він був віку Романа, досить привабливий блондин, стильно одягнутий, я спершу подумала, що це якийсь із акторів. 

 — Добрий вечір, — привіталась я. — Вам зробити кави? 

— Добрий вечір, Ярославо, — він усміхнувся і додав тихіше: — Бачив вас в Тіктоці каналу. Ви дуже здібна. А від кави не відмовлюсь з вашого дозволу.

— Дякую за комплімент,  мені дуже приємно, — я усміхнулась. — Яку каву полюбляєте?

— Давайте американо з краплею вершків. І собі обовʼязково щось зробіть, у вас втомлений вигляд. Багато роботи? 

 — Та все нормально, — відповіла я. — Мені подобається моя робота. Тому навіть коли багато справ, це приносить задовоолення. 

— І все ж Ромка перегинає… Я розумію, що ви зустрічаєтесь і все таке, але виходить, ви працюєте на двох роботах одночасно, це надто важко для юної дівчини, — сказав він. — До речі, я ж не представився, мене звуть Костя, я колишній одногрупник і друг Роми. 

“Ми зустрічаємося?” — може, мені почулося? Ці слова змусили мене почервоніти. Звісно, я була б не проти зустрічатися з Романом, це він цього не хоче, і, певно, правильно робить. Роман керівника і підлеглої — це завжди джерело пліток серед співробітників…

— Пробачте, певно, я не мав видавати цієї таємниці. Ви ж це приховуєте. Я просто хотів взяти у нього ваш номер, але він був категоричний. Я одразу запідозрив, що у вас роман. Ну і Ромка підтвердив. Вибачте, я завжди такий був, прямий.

 — Ясно, — пробурмотіла я. — Ой, вибачте, мені приємно познайомитись. Ось ваша кава… 

Зробила і собі, щоб трохи вгамувати хвилювання. Поки повернулася до столу, біля якого сидів Костянтин, то вже трохи заспокоїлась. 

— Я взагалі здивувався, він ніби ніколи не тяжів до службових романів, — продовжив Костянтин. — Не розбийте його серце. Він хороша людина. 

 — Так, він справді хороша людина, — сказала я. 

Хотіла додати “але ми не зустрічаємося”, та чомусь змовчала. Подумала, що якщо Роман так сказав своєму другові, значить у нього були на це причини. Я не маю  видати те, що він сказав неправду…

Раптом до приймальні вийшов і Роман і вирячився на нас обох:

— А що тут власне відбувається? Костю, чому ти все ще тут? 

— Яра запропонувала випити з нею кави, — усміхнувся Костя. — Ну який же джентльмен відмовиться від такої пропозиції! Приєднуйся і ти. 

— Нам з Ярою ще треба працювати. Допивай свою каву і йди, — пробурмотів Роман не дуже привітно. — Яро, пішли до мене в кабінет, — він раптом схопив мене за запʼясток і повів в сторону свого кабінету.

— Що сталося? Ти ревнуєш? Але між нами нічого не було! — вигукнув Костя. — Слово честі, я не фліртую з дівчатами своїх друзів! 

— Іди додому! — так само вигукнув Роман, буквально захряснувши за нами двері в кабінет. 

Я відчувала хвилювання, коли двері за нами зачинилися і ми залишились наодинці. Може, не треба було розмовляти з Костею? 

— Так, я сказав йому, що ти моя, — сказав він пошепки, нависаючи наді мною, коли моя спина торкалась стіни в його кабінеті, де зараз навіть світло не горіло. — Щоб він не ліз до тебе… А не чомусь ще…

“А я б хотіла, щоб ти сказав це просто так”, — подумала я. Від того, що він так близько, і що навколо напівтемрява, вся моя шкіра вкрилася мурашками. 

 — Все добре, — прошепотіла я. — Я зрозуміла, що ви мали на увазі…

Він якось важко дихав і не дивився мені в очі. Я чула його дихання десь в районі моєї шиї. 

— Він ловелас і тобі не підходить, — продовжував тихо виправдовуватись Роман. 

— Він не в моєму смаку, — я чомусь аж захрипла. Хотілося продовжити “і взагалі, мені потрібен тільки ти…” Чому він не розуміє цього? Чоловіки якісь такі неуважні…

ЯРА

Мені було так добре в його обіймах. Якби нас тут замкнули, як тоді в ліфті… Якісь дурні мрії, але поруч з ним мені приходили в голову такі думки, і я нічого не могла з собою зробити…

— Це добре, — сказав Роман неголосно. А потім все ж відсторонився від мене. — Ну в сенсі, ти знайдеш собі нормального молодого хлопця, який тобі буде підходити. 

Невже він дійсно такий нездогадливий? Чи просто прикидається? Скоріше, другий варіант, бо ж я вже говорила йому про свої почуття…

— Мені подобаються старші чоловіки, — сказала я з якимось навіть викликом. 

— Старшим від тебе буде треба тільки секс, — він зітхнув. — З молодшими можна побудувати стосунки, які будуть тобі підходити.

— А я думала, що це молодим потрібен тільки секс, а старші вже мають почуття, — відповіла, дивлячись йому в очі. 

— Хитра лисичка, — він усміхнувся якось сумно і нахилився до мого вуха. — Старші, навіть якщо хочуть чогось, розуміють, які будуть наслідки.