11. Несподівані ревнощі

ЯРА

Це питання застало мене зненацька, я почервоніла. 

 — Звичайно, він не приставав до мене, — сказала швидко. Ну, це й було правдою. Він дійсно не лапав мене і все таке. Обійми в ліфті не рахуються.  — У нас в колективі здорові робочі стосунки. 

— Але тоді чому він може "заборонити" тобі знятись в кліпі? — не розумів Віталій. 

— Ну, я думаю, він не захоче, щоб я відволікалася від своїх обов’язків, — сказала я. — Бо тоді не буде кому йому допомагати, Тоня скоро піде в декретну відпустку…

— В будь-якому разі, ти маєш думати про себе і свою карʼєру, — він знизав плечима. — Прийди на кастинг. Обіцяй, що прийдеш.

— Добре, постараюся прийти, — я була впевнена, що все одно мене не виберуть. Тож обіцянка нічим не загрожуватиме, а Віталій перестане хвилюватися. — А що мені одягнути? Що там потрібно буде робити?

— Це пісня про нерозділене кохання. Герой закохався в дівчину, художницю. А вона любить лише свої картини, його не помічає. Вона недосяжна для нього. Кліп буде як німе кіно, тож треба буде відігравати емоції. Але у твоєї героїні немає закоханості, її основна емоція — занурення в те, що вона любить, і тихе щастя від цього, повна самодостатність.

— Цікаво, — я усміхнулась. — А я колись мріяла стати художницею, ходила навіть в художню студію, коли навчалася в школі… А потім тато сказав мені, що це несерйозна професія. І я так і не вступила до академії, а пішла освоювати сфери бізнесу…

— Цікаво, значить, тобі тим паче має підійти ця роль! — сказав він емоційно. 

— Ну, принаймні пензлик я вмію тримати, — я засміялась.  — Взагалі будь-який новий досвід — це цікаво. 

— Радий, що ти прийдеш на кастинг, — він знову усміхнувся. Ми якраз підʼїхали до мого будинку. — Тоді до зустрічі?...

***

Коли я наступного дня прийшла на роботу, то побачила, що Тоня щось дивиться в своєму телефоні.

 — О, ось і наша зірка! — вигукнула вона. 

 — Ти про що? — я досі не “в’їхала”, у чому справа. Зразу в голові закрутилися переживання, в чому я могла накосячити. — Хтось поскаржився на мене шефу?

— Відео, як ти рятуєш ведучу, облетіло всі пабліки! Навіть в найбільші телеграм-канали потрапило! — вона розвернула до мене мобільний і показала відео, де я допомагаю ведучій. 

 — Господи, я якось так по-дурному виглядаю,  — я затулила обличчя руками. — Мабуть, всі дивляться і сміються: “Що за дурепа”? 

— Тут купа лайків і коментарів, всі в захваті і питають, що це за молода красива дівчина і коли в неї буде своє шоу, — вона знову простягнула мені телефон. — От, читай!

Я дивилася і не вірила своїм очам. Вони це серйозно? Не сміються наді мною?

 — А Роман бачив? — запитала з тривогою. Раптом йом не сподобалося те, що я потрапила в камери, він же хотів, щоб я була непомітною…

— Він просив тебе зайти, — сказала Тоня тихо. — Виглядав трохи сумним. 

Я відчула, як у мене всередині все похололо. Таки я викликала його невдоволення тим, що влізла в кадр. Але інакше ведуча могла б загинути. У мене не було іншого виходу… Зітхнувши, я підійшла до дверей кабінету шефа і постукала.

 — Доброго ранку, це Яра. Можна увійти? 

— Привіт, заходь, — почула з-за дверей.

Відчинила їх і увійшла. 

 — Я хочу попросити вибачення, — випалила прямо з порогу. — Все вийшло так несподівано, я могла думати лише про те, що вона може померти…

— За що ти вибачаєшся? — здивувався Роман. — Ти все зробила правильно. І тепер завдяки цьому доля дає тобі шанс в шоубізі. Вітаю. Тепер ти можеш зі спокійною душею почати ту карʼєру, яку хотіла…

РОМАН

З шоу вийшло ще краще, ніж планувалось. Я думав просто показати її в кадрі, але Яра змогла привернути увагу публіки набагато більше. Тепер мені лишалось лише відпустити її. Так для неї буде краще, особливо, якщо врахувати деякі обставини. 

 — Але… — вона раптом знітилася. — Я вже звикла тут, мені подобається…

— А там сподобається ще більше, — я знизав пречима. — Спочатку може буде трохи незвично, але думаю, ти втягнешся.

Намагався, щоб мій голос звучав максимально невимушено. Все ж, я дуже привʼязався до неї, але мені не можна було цього показувати. Це було надто небезпечно для нас обох. Чим важливішою вона ставала, тим сильніше я від неї відсторонювався.

 — А як же ви? — запитала Яра, причому її голос звучав сумно. 

— Знайду нову секретарку? — відповів я питанням на питання. — Я впораюсь. Не переживай. І ти будеш займатися тим, чим хочеш. Все буде добре.

 — Я не відчуваю в собі таланту до акторства, — вона похитала головою. — Мабуть, я краще залишусь з вами. 

— Хіба ти не хотіла з самого початку бути ближче до зірок? Це дуже хороший шанс, Яро. Ти дійсно сподобалась людям, а це талант, — я зазирнув їй в очі. 

 — Ви не хочете, щоб я залишилась тут? — вона сумно дивилася на мене. 

І що я мав їй відповісти? Що з кожним днем мені було все важче контролювати себе? Що ще трохи і я не зможу приховати того, що відчуваю?