10. Робота на зйомках

ЯРА

Я відчула величезну радість від того, що допомогла йому. Хоча разом з тим було сумно, що між нами нічого не може бути. Так хотілося доторкнутися до нього, обійняти, хотілося, щоб він торкнувся губами моїх губ. Але це все було для мене табу. Залишалося лише добре працювати, щоб він був задоволений мною…

— Будь ласка, — прошепотіла я. — Сподіваюся,  тепер ви їх знайдете…

— Але є нюанс. Вони тебе бачили? — він зазирнув мені в очі. — Помітили, що ти їх знімала? Чи ні? 

 — Ну, один з них озирнувся на мене, але я зробила вигляд, що знімаю все підряд. Може, я з тих любителів соцмереж, які вважають себе фотографами і фоткають усе, що бачать…

— Чорт, це погано, — його голос звучав стурбованим. — Яро, тобі не треба було цього робити. Більше я не хочу, щоб ти втручалась в цю справу, добре? 

— Мені здається, немає причин для хвилювання, вони нічого не запідозрили, — сказала я бадьорим тоном. — Інакше б якось дали зрозуміти мені, що в чомусь мене підозрюють…

— Ну, побачимо. В будь-якому випадку, я хочу, щоб тепер ти була більш обережною. Поки будеш працювати на телебаченні, хочу, щоб ввечері додому їздила на таксі, викликала тільки через додаток, де видно номер машини та імʼя водія. Витрати я оплачу. 

 — Але я хотіла б працювати на телебаченні тільки тимчасово, — сказала я. — Поки виконаю ваше завдання…

— Так, авжеж, тимчасово, — закивав Роман якось аж надто активно. — Але починати треба вже. Я покладаюсь на тебе. І не забувай там про свою легенду. Ти маєш діяти в її рамках, ніби ти дійсно починаюча акторка. 

 — Так, не забуду, — я усміхнулася. — Це буде дуже цікаво…

***

Наступного дня, трохи хвилюючись, я вирушила на зйомки. Роман сказав, що попередив режисера, і він не буде проти того, щоб я знаходилась на майданчику. 

Але як тільки я підійшла до майданчика, мене мало не викрили. Бо я зіткнулася з Віталієм, який зрадів мені, наче родичці, яку давно не бачив. 

 — Яро, ти вирішила прийняти мою пропозицію? —  голосно промовив він. 

Я побачила, що багато хто з присутніх на майданчику повернувся до нас. 

 — Мене направили сюди, щоб я подивилася на зйомки, — сказала я. — Дуже рада вас бачити…

Може, це прозвучало по дурному, але нічого іншого я в ту мить придумати не могла. Тим більше, що якісь дівчата вже шепотілися, кидаючи на нас цікаві погляди, і мабуть, слово “пропозиція” вони зрозуміли в зовсім іншому значенні, ніж те, що відомий актор запропонував мені посаду своєї асистентки. 

— Тобі давно треба було сюди прийти! — сказав він емоційно. — До речі, ми ж так і не знайшли дівчинку-заміну для мого нового кліпу! Може, хочеш спробувати себе, там не треба нічого особливого, але в цій пісні я якраз співаю про рудоволосого янгола!

— Віталію, Яра прийшла допомагати, але вона ще тільки починаюча акторка, — сказав режисер. — Ми призначили кастинг для твого кліпу на завтра. А зараз у нас черга іншого проекту, нам треба працювати! Час — це гроші!

— Так, я розумію, але обов’язково запишіть Яру на кастинг, я хочу її там бачити! — розпорядився Віталій, потім усміхнувся мені і пішов далі, до інших акторів. 

Я з полегшенням видихнула. 

 — Дякую, — тихо сказала режисеру. 

— Він рідко так поводиться і мені за нього соромно, — той зітхнув. — Але, схоже, ти йому дуже припала до душі. Та він не поганий хлопець, він нічого такого не зробить, це я гарантую. Просто надто творчий. Ти вже пробач його.

 — Я не ображаюся, знаю, що він хороша людина, — кивнула я. — Все гаразд. Можу праювати. 

— Добре, — він кивнув. — Піди до Лариси, нашої ведучої. Віднеси її каву, спостерігай, як вона працює. Це тобі допоможе. 

 — Добре,  — кивнула я. — А яку каву вона любить?

— Флет Вайт на вівсяному молоці, — сказав він. 

Я зробила каву і рушила у вказаному напрямку. Поставила перед ведучою, привітавшись з нею, але вона виглядала заклопотаною і не звернула на мене уваги. Я поспішно відійшла в бік, і почалися зйомки. 

Виконуючи вказівки Романа, я уважно спостерігала за всім, що відбувалося на майданчику, але нічого незвичайного не помічала. 

Ведуча якраз читала гороскоп:

— А водоліїв чекають проблеми зі здоровʼям, причому раптові. Вони можуть здатись дрібними, та інколи і через дрібницю можна мало не померти, — зачитала вона а потім її очі аж округлились. — Ото в мене сьогодні гороскопчик! Водолії, давайте будемо уважнішими! — заявила вона і відпила кави. Аж раптом почала кашляти і вронила чашку.

 — Вона вдавилася, поплескайте її по спині! — почула я позаду себе. 

Але зовсім нещодавно в універі ми проходили курс першої допомоги, і я чудово пам’ятала, що плесканням по спині тут не допоможеш. Я швидко підбігла до ведучої, підняла її на ноги, обхопила руками зі спини і натиснула догори, сподіваючись, що правильно запам’ятала послідовність дій. 

І їй дійсно це допомогло, вона вдихнула повітря і полегшено усміхнулася мені:

 — Дякую, — сказала захриплим голосом.