9 Я помічав, але не можу з тобою зустрічатись, пробач

Яра

— Лисичко! — почула за своєю спиною, коли вже вибігла з кабінету до приймальні.

Чому мені було так погано, він же мені ніхто… Але очі вже зрадницьки щипало. Та біля самих дверей приймальні, коли я вже взялась за ручку, відчула, як мене схопили за запʼясток. 

— Стояти… 

— Романе Михайловичу, плече потребує відпочинку, — почула вже жіночий голос. — Я б на вашому місці відклала всі фізичні навантаження, якщо не хочете, щоб травма турбувала. А я вже піду, — і продефілювала повз нас до дверей, вийшла перша, прикривши за собою двері і залишивши нас наодинці.

— Не знаю, що ти там подумала, але це масажистка. Плече знов болить. Це після старої травми, — сказав він, зазираючи мені в очі. 

— Я нічого не думала, — пробурмотіла я, і все ж зрадницькі сльози, що полилися з очей, видали мене з головою. 

Він зітхнув і раптом обійняв мене. Без якогось романтичного підтексту, але серце все одно забилось дуже швидко. 

— Ну не плач, лисичко, — сказав неголосно. 

Він був дуже близько, я відчувала аромат його парфумів, він пах чимось свіжим і вільним, напевно, морем.

— Я не маю бути такою дурною, — схлипувала я. — Мабуть, вам смішно, що я така…

— Ти не дурна. Але, хоч я і помічаю, що подобаюсь тобі, ти маєш розуміти, що між нами нічого бути не може, — сказав він, зітхнувши. 

— Це так помітно? — мій голос затремтів, коли я підняла на нього очі. 

— Помітно, — він кивнув і сковтнув слину. Здавалось, йому було сумно. — Але ти дуже юна. Я не зможу з тобою зустрічатись, пробач. 

Мені стало так соромно, що я відвернулася від нього. 

— Ви, мабуть, щось наплутали, — сказала дуже тихо. — Я ніколи не говорила, що хочу з вами зустрічатися…

— Якщо хочеш, я переведу тебе на телебачення, здається, ти хотіла туди, — він зітхнув. 

 — Вам не хочеться, щоб я у вас працювала? — запитала я тремтячим голосом. 

— Не хочеться, щоб ти мучилась, — він торкнувся долонею мого плеча, я все ще стояла до нього спиною. — Ти дуже хороша. 

 — Ви теж хороший, — пробурмотіла я. — Будь ласка, залиште мене на цій посаді, я ніколи не зроблю нічого такого як сьогодні…

— Впевнена, що це дійсно те, чого ти хочеш? Ти можеш працювати з зірками, може, навіть сама стати зіркою. Ти дуже красива. А ще в шоубізнесі повно молодих людей, які одразу в тебе закохаються, згадай того ж Тополю. Він був в захваті від тебе, — сказав Роман. 

 — Я не хочу ставати зіркою… Тато буде переживати… Він учора хвилювався, коли ви мене привезли… Допитувався, чи ви до мене не чіплялися, — червоніючи, сказала я. 

— Певно, це я винен, що ти привʼязалась до мене. Вибач будь ласка, — сказав Роман неголосно. 

 — Це моя вина, ви тут ні до чого, — я зазирнула йому в очі. — Будь ласка, не переводьте мене! 

— І що мені з тобою робити… — він відвів погляд і почухав потилицю. — Добре. Не переведу. Але більше цю тему ми не будемо піднімати. Тільки робочі стосунки. 

 — Так, тільки робочі. Обіцяю…

— Тримай, — він простягнув мені хустинку, яку дістав з кишені. — Ти ще знайдеш собі хорошого хлопця і у вас все буде добре, гарантую. У таких хороших дівчат все складається добре. 

 — Дякую, — відповіла я, витираючи сльози. Його хустинка пахла тим само морським ароматом, і мені стало так сумно, що він ніколи більше не обійме мене… Але принаймні я буду його бачити, розмовляти з ним… — Дякую, що ви не розгнівались на мене…

— Та за що тут гніватись… Коли красива молода дівчинка привʼязується до тебе, це навпаки лестить. Мені тільки сумно, що тобі тепер буде не дуже комфортно. 

— Мені буде комфортно, — я усміхнулась. — Чесно. 

Хоча сльози все ще підступали до горла, я всіма зусиллями волі зупинила їх. Більше ніколи не покажу йому, наскільки він важливий для мене. Хай це буде таємниця, про яку ніхто і ніколи не дізнається…

Роман

Коли я побачив її сльози, розгубився. Ні, я розумів, що вона привʼязується. Я і сам занадто сильно привʼязався до неї. 

Кожного вечора засинав з думкою про цю дівчинку і кожного ранку прокидався з нею ж. Нічого не допомагало переключитися. Вона засіла десь всередині, глибоко. Підкупала мене своєю щирістю, відданістю, добротою і ніжністю. 

Спочатку я навіть трохи фліртував з нею. Важко було не фліртувати. Але коли зрозумів, що починаю їй подобатись, то вирішив відсторонитися. Не псувати дівчинці життя. 

Але я все одно був слабкий, бо не зміг виставити її. Вирішив катувати нас обох, знаходячись поруч без права на щось більше. 

Не знаю, як зміг бути таким спокійним, коли відштовхував її, певно, допомагала думка про те, що я вчиняю "правильно". 

Пройде трохи часу і вона закохається в когось іншого, тоді все буде нормально.

І тепер я не зможу її торкатися, як раніше. 

Ця думка прийшла вже після того, як ми з Ярою обговорили всю цю ситуацію. 

— Пообіцяй не плакати через мене, — сказав врешті-решт. — І що якщо я побачу, що твоя робота тут тільки погіршує ситуацію, ти без суперечок підеш на іншу посаду. 

Точно, телебачення. Що як я просуну її там? Треба буде все продумати. Зробити так, щоб вона зайнялась тим, що їй цікаво. Тоді вона і думати про мене забуде. 

 — Обіцяю, — сказала вона, рішуче стиснувши губи. 

В Ярі було ідеальне все. Але тягнуло мене до неї не через її яскраву зовнішність чи солодкий, як мед, голос. Вона була дуже віддана мені, це підкупало найбільше. Те, що я знову міг комусь довіритись. Просто за іронією долі цим кимось стала така юна дівчинка…

— Добре, тоді я дам тобі нове доручення. У мене якраз є один проект, за якимм я ніяк не встигаю прослідкувати. Ти візьмеш це на себе. Це буде непроста робота, треба буде не просто каву носити, — я поглянув на неї. — Треба буде працювати в команді і дивитись, як всі взаємодіють, актори і знімальна група, а потім дати мені звіт. Хочу зрозуміти, що сталось, чому команда в напруженні. Рейтинги падають.