Зізнання

________♡________
 

Дівчата опинилися на місці зустрічі раніше за інших, тому довелося почекати.

Коли усі зібралися вони почали обговорювали як у кого пройшов день, що було цікавого і таке інше. Після цього попрямували до квартири Елізабет. Дівчина сама того не помічаючи намагалася триматися трохи подалі від Лукаса.

- Чому ти купила шампанське? Я хотів напитися. - Карен вдарила свого хлопця у плече.

- Я тобі дам напитися, у нас сьогодні вечеря з моїми батьками!

- Я не люблю алкоголь, шампанское єдине, що я можу пити. - бокалів у Елізабет не було, тому довелося наливати у пластикові стаканчики.

- А я люблю шампанске. - Лукас виглядав задоволеним, а ось Елі була відстороненою. Дівчина уникала розмов з ним, адже слова Міккі досі були у неї в голові.

Лукас був милим, та подобався Елі, але старі стосунки давали про себе знати, вона боялась відкритися ще раз комусь, тому вирішила тримати дистанцію.

- Елізабет, то з чого почнемо писати? - Тоні був налаштований на написання роману і вони почали.

О десятій вечора Міккі пішла до дому, Тоні та Карен пішли ще до вечері, початок роману був написаний, потрібно ще декілька разів зустрітися для повного закінчення роману.

- Давай я помию посуд. - Лукас залишився з Елі, він хотів допомогти з прибиранням.

- Добре, тоді я викину сміття. - увесь день вона уникала хлопця, а зараз вони лише вдвох у неї вдома.

Елізабет була ніби на голках весь вечір.

- Елі, давай поговоримо? - дівчина стояла на балконі.

- Про що? - вона знала відповідь.

- Про нас.

- Може кави? - на щастя він погодився і Елі змогла ще трохи виграти часу. Що в таких ситуаціях кажуть? Як її реагувати на це усе, а головне, чи потрібно спробувати відкритися йому? 
Стільки запитаннь і не одної відповіді.

Лукас сидів на балконі, тому взяв каву вона пішла до нього. Елізабет вирішила вислухати хлопця, а потім робити висновки.

- Тримай. - віддав горнятко з кавою вона стал поруч з ним.

Деякий час вони просто стояли дивлячись на нічний Лондон. Кожен думав про своє, Елі навіть подумала, що Лукас полишив наміри розповісти про свої почуття.

- Смачна кава! - розмову почав Лукас. - Ти додала якісь спеції?

- Так, корицю та червоний перець.

- Перець? Цікаве поєднання. - зробив ковток Лукас поставив горнятко на стіл, що стояв тут.

- Ти хотів поговорити. - Лізі вирішила не тягнути ще далі.

- Так. Хотів поговорити про нас... я довго думав, навіть було важко уявити, що мені знову хтось сподобався. Пройшло більше року з моменту як я востаннє був закоханий.

- Тяжке розлучення? - Елі не могла повірити своїм вухам, невже він також не міг забути своє кохання?

- Так! Я гадав, що ніколи не закохаюся, але з'явилася ти і я не зміг бути байдужим до тебе.

- Такий дивний збіг..я також нещодавно вийшла з довготривалих відносин, тому мені було важко відкритися тобі повністю, у першу зустріч я навіть подумала, що ми ніколи не станемо парою...

- А ти хотіла би?

- Що саме?

- Щоб ми були парою. - на декілька секунд настала тиша, Елізабет не знала, що відповісти, тому дала волю почуттям. Нехай зараз усе виглядає дивним, проте це може стати великим романом її життя.

- Так... Так я хотіла би, щоб ми стали парою!