ТРЦ

________♡________
 

Елізабет повернувшись додому одразу почала збирати речі на навчання, адже була вже дев'ята година, за розмовою з Лукасом вона навіть не помітила як сплинув час, він цікавий співрозмовник.

Дістав з шафи завбачно підготовлені речі з вечору на сьогодні, дівчина вдягла їх. Це були кремового кольору брюки та блакитна рубашка. Також у перший день навчання вона взяла маленьку сумочку куди поклала: свій ноутбук, записник з ручкою, гаманець та документи, що потрібні для створення студентського квитка.

Елізабет з Лукасом поснідали у кав'ярні, тому Елі ще закинула у сумку невеликий шоколадний батончик на перекус. Взявши туфлі до вона вийшла з квартири і побачила біля дверей коробку з написом "для прекрасної письменниці". Цікаво від кого це? Доведеться трохи затриматися. Підняв коробку Елі занесла квартири і відкрила її. У коробці лежав пакет від prada.

— Хтось помилився адресою? — витягнув записку вона почала читати.

"Для мотивації писати далі. 
Навіть якщо захочеш кинути писати, то пам'ятай, що у тебе завжди буде вірний фанат Алекс!"

Господи, це такий дорогий подарунок, як його можна прийняти? Елізабет було приємно, але це занадто дорого, тому вона залишила усе як є, потім потрібно зв'язатися з хлопцем і повернути його.

До університету їхати хвилин двадцять, зараз дев'ять двадцять п'ять, отже навіть є час спокійно дійти до зупинки враховуючи, що Елі вийшла пізніше, ніж планувала.

Викликав ліфт Елізабет почула як двері п'ятдесят сьомої квартири відчинилися та після чого вийшла Міккі.

- Елі! Ти тільки вийшла?

- Так, мені на десяту, а тобі? - у голові Лізі сплинули спогади про сварку.

- На десять тридцать. - Міккі виглядала неперевершенно. Вона була у чорних розширених до низу джинсах, та білому топі, що дуже гарно підкреслював її груди. Також вона тримала у руках білу сумочку.

- Маєш гарний вигляд!

- Дякую. Хоча моя мама з тобою не згодна. - вони вже вийшли з будинку і прямували до зупинки.

Елі дуже хотіла спитати про сварку, але зрозуміла, що Міккі напевно буде неприємна ця тема, тому вони йшли мовчки.

- Мені на метро. - вони зупинилися.

- А мені на автобус. Ти ж прийдеш після обіду у старбакс?

- Так, звісно. До зустрічі! - поцілував Елі в щічку вона пішла у метро.

*

Тільки опинившись поруч з університетом Елізабет почала нервувати. Вона ледве пересувала ногами, як відчула що її штовхнули.

- Швидше можна? - вона впізнала цей голос.

- Ні, не можна.

- Лялечко? - здивування на обличчі хлопця було не меншим.

- Привіт, Алекс! - навіть не довелося шукати його, він сам її знайшов.

- Ти вступила у цей університет?

- Не те щоб вступила, тут проходитимуть мої курси. А ти..?

- Я навчаюся тут на третьому курсі.

- Прикольно.

- Знайшла мій подарунок?

- Так, але я не можу його прийняти, він дорогий!

- Лялечко, спробуй тільки не прийняти його! Я сам вдягну його тобі на руку.

- Алекс! Я не заслуговую на такі подарунки.

— Агов! Ти прекрасна письменниця, тебе чекає чудове майбутнє у цій сфері, тому коли станеш відомою не забудь про твого одного з найперших фанатів!

— Дякую тобі, я буду завжди носити браслет. — повисла пауза, було зрозуміло, що Алекс хотів щось сказати, але не наважувався.

- Слухай... у той день коли я нахабно потрапив до тебе у квартиру, я не думав, що ми ще раз зустрінемося, тим паче в універі... тому зможеш будь ласка нікому не казати про це?

- Не переймайся, я буду мовчати!

- І про те...

- І про те саме також. - дівчина посміхнулася і Алекс припинив нервувати.

- Дякую тобі! Якщо потрібна допомога я у майстерні 45.

- Добре.

Вона разом зайшли у будівлю університету, Елі забула про свою тривогу, що була декілька хвилин назад.

Загалом вона зрозуміла усю інформацію що їм розповідав директор, потім він влаштував екскурсію, після чого усю їх группу відпустили по домівкам. Це була гарна новина, але на годиннику була лише дванадцята, їхати додому, а потім звідти їхати у центр? Така собі перспектива. Відкрив гугл мапувона перевірила чи немає поблизу ТРЦ. Елізабет хотіла купити нові спортивні штани. В десяти хвилинах від неї був торговий центр, Елі попрямувала туди.

Опинившись поруч с ТРЦ дівчина почала оцінювати його. Великий, світло сірого кольору, та багато магазинів, саме те, що треба. Телефон Елі завібрував, на екрані висвітилось "Міккі☁️".

- Алло.

- Привіт, не відволікаю? - голос у Міккі був не дуже радісним.

- Ні, я вже вільна.

- Тоді може зустрінемося? Я можу під'їхати до тебе.

- Звичайно, я скину тобі свою геолокацію.

- Добре, я скоро буду. - Міккі рідко згадувала свої проблеми в сім'ї, тому Елі вирішила потрібно поговорити з нею віч на віч.

Доки Елізабет чекала на подругу то встигла вивчити всі назви магазинів, що є у цьому торгівельному центрі. Під'їхало таксі і з нього вийшла Міккі. Озирнувшись вона побачила Елі та попрямувала до неї.

- Я так несподівано зателефонувала до тебе, сподіваюсь ти не проти?

- Я тільки за, а то ходити одній у магазинах мені не дуже подобається.

- Чудово, тоді ходімо?

Пройшовши майже десять магазинів Елі здалася. Джогери вона купила ще у першому магазині, а ось Міккі ніяк не може обрати собі нову пару взуття.

- Вони тобі дуже личать, найкращі з усіх, що ми сьогодні бачили! - це була правда, Елі не звикла брехати, хоча іноді і робила це.

- Тоді я беру їх, а потім підемо у якесь кафе! - настрій Міккі був кращим ніж коли вони побачилися.

Оплатив нову пару взуття дівчата пішли до найближчого кафе. Сів за столик Елі замовила пасту з креветками, а Міккі боул з рисом. 
Поки вони чекали свою їжу Елізабет вирішила почати розмову.

- Сьогодні такий ранок дивний видався.

- Що сталося? - Міккі клацала щось у своему телефоні.

- З ранку бачила Лукаса, у нього синяк під оком. - Міккі відклала телефон, а Елі переказала її усю історію пригод хлопця. - Я так облажалася коли сказала про батьків. - подруга не могла стримати сміх.